Моя ненько, моя матінко? Нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила? Мил. 197. Кому ви (мати мертва) нас уручаєте, кому ви нас уділяєте? Мил. 200 Я й хату їм збудую, і города вділю, і поля дам. Г. Барв. 327. Почали вони з братом ділиться хазяйством і вділили дурневі коростявого бичка. Грин. I. 208.
Уді́ти. См. Удівати.
Уді́яти, уді́ю, єш, гл. Сдѣлать, подѣлать. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Ном. № 2635. Породила мене мати у святу неділю, дала мені гірку долю — нічого не вдію. Мет. 12.
У́дка, ки, ж. = Вудка. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Рудч. Ск. II. 86. Ум. У́донька, у́дочка. Рибонька на удонці трепечеться. Г. Барв. 119.
У́длище, ща, е. = Вудлище.
Удну́, нар. Внутри. Угор.
Удоба́рити, рю, риш, гл. Понять. Вх. Зн. 5.
Удо́бен, бна, не, удобенний, а, е. Способный, годный. Та на коня сідай та предо мною повертай, та нехай я буду знати, чи удобен ти будеш поміж козаками пробувати. АД. I. 252.
Удобря́ти, ря́ю, єш, гл. Задабривать. Треба старшину вдобряти, щоб не віддав під суд. Харьк.
Удова́, ви́, ж. Вдова. Борщ без каші вдовець, а каша без борщу вдова. Ном. № 12319.
Удовба́ти. См. Удовбувати.
Удо́вбувати, бую, єш, сов. в. удовба́ти, ба́ю, єш, гл. Вдалбливать, вдолбить.
Удове́нко, ка, м. = Удовиченко.
Удове́ць, удівця́, м. Вдовецъ. Сива, як вівця, а не йде за вдівця. Ном. Наскочив удовець на вдову. Ном. № 4145.
Удове́цький, а, е. Принадлежащій вдовцу или вдовѣ. К. Бай. 78.
Удо́вж, нар. 1) Вдоль. Було б вчити, як лежало поперек подушки, а як вдовж, то вже не поможеться. Ном. № 6009. 2) Въ длину. Який вдовж — такий втовш. Лебед. у.
Удовжи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. Задолжаться.
Удо́вжки, нар. = Вдовж.
Удо́вжувати, жую, єш, гл. Удлинять.
Удови́н, удови́ний, а, е. Вдовій. Сова — вдовина голова. Ном. № 10719. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. На п'ятій неділі вдовиний плуг вийде. Ном. № 10720.
Удови́цький, а, е = Удовиний. К. Псал. 257.
Удови́ця, ці, ж. Вдова, вдовушка. Та йшов козак до дівчини, — зайшов до вдовиці. Мет. 53. Ум. Удови́чка. Рудч. Ск. I. 22.
Удовиче́нко, ка, м. Сынъ вдовы. Удовин син, вдовиченко коня напуває, його ненька старесенька в вікно поглядає. Нп.
Удові́вна, ни, ж. Дочь вдовы. Катрусею вдовівна звалась. Шевч. 586.
Удові́ти, ві́ю, єш, гл. Вдовствовать. Годі йому вдовіти. Г. Барв. 54 2.
Удовки́, вок, ж. Раст. веселые глазки, Flos trinitatis.
Удоволи́ти, ся. См. Удоволяти, ся.
Удовольне́ння, ня, с. Удовлетвореніе.
Удовольни́ти, ся. См. Удовольняти, ся.
Удовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. удовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Не вдовольнили (чимсь) Охрєма. Рудч. Ск. I. 75. Коло Дідони терся, м'явся, її щоб тільки вдовольнить. Котл. Ен. I. 23.
Удовольня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. удовольни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Удовлетворяться, удовлетвориться. Юнона ще не вдовольнилась. Котл. Ен. III. 15. Вже вдовольнилась. Ном. № 12033.
Удоволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. удово́ли́ти, лю́, ли́ш, гл. = Удовольняти, удовольнити.
Удоволя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. удоволи́тися, лю́ся, ли́шся, гл. = Удовольнятися, удовольнитися.
Удовува́ння, ня, с. Вдовствованіе.
Удовува́ти, ву́ю, єш, гл. Вдовствовать. Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї. Г. Барв. 518.
Удо́вш, удо́вшки, нар. = Удовж, удовжки. Ум. Удо́вшечки. Харьк. у.
Удого́нь, нар. Вдогонку. Поїхали за ним удогонь, догнали. Новомоск. у.
Удозвіль, нар. Вдоволь. У мене воли удозвіль наїдяться. Волч. у.
Удої́ти. См. Удоювати.
Удо́лити, лю, лиш, гл. Плохо сдѣлать. Недавно вийшла заміж, та ото ще дечого в хазяйстві гаразд і не вміє. Тільки напекла вона раз паляниць, та баче вже й сама, що вдолила. Драг. 172.
Удо́ма, нар. Дома. Гей, гей, як би вдома, та ще й на печі. Ном. № 2276. І
