Уда́чий, а, е = Удатний. Ледача невістка, ледача та і до роботи не вдача. ЗОЮР. II. 245.
Уда́чливий, уда́чний, а, е. Щедро одаренный природой. Така вдачлива: і гарна й розумна, й роботяща.
Удвадця́те, нар. Въ двадцатый разъ. О. 1862. Т. 75.
Удві́йзі, нар. Вдвоемъ. А ми удвійзі з бабою сидимо в хаті. Черн. г. Дві молодички гарненько цокотять удвійзі. МВ. I. 23.
Удві́р'я, с. = Уздвір'я? На вдвір'ї. На дворѣ. На вдвір'ї з жіночками та з проходящими щебече. Кв.
Удво́є, нар. Вдвое. Вдвоє, втроє б витерпіла за єдине слово. Шевч. 190.
Удво́х, нар. Вдвоемъ. Хоч ох, та вдвох. Посл. Тому добре, хто вдвох. Ном. № 10755.
Удву́конь, нар. Парой лошадей. Котить удвоконь. МВ. (О. 1862. III. 46).
Удву́рядь, нар. Въ два ряда.
Уде́нішній, я, є. Дневной. Констан. у.
Уде́нь, нар. Днемъ. Не к Різдву йде, а к Великодню: уночі тріщить, а вдень плющить. Ном. № 518.
Уде́ржати, ся. См. Удержувати, ся.
Уде́ржування, ня, с. Удерживаніе, сдерживаніе.
Уде́ржувати, жую, єш, сов. в. удержати, жу, жиш, гл. Удерживать, удержать. Єдин кіл плота не вдержить. Ном. № 5272. Таке слизьке, що й обома не вдержиш. Ном. № 14233.
Уде́ржуватися, жу́юся, єшся, сов. в. уде́ржа́тися, жуся, жишся, гл. Удерживаться, удержаться. Не держались на горі, а під горою не вдержишся. Ном. № 13518. Тепер я не хочу нічого: дасте свиту да рушницю, бо в мене нічого не вдержиться. Рудч. Ск. I. 91.
Уде́рти, ся. См. Удирати, ся.
Удеся́те, нар. Въ десятый разъ. О. 1862. I. 75.
Удесятери́ти, рю́, ри́ш, гл. Удесятерить.
Уде́сятеро, нар. Вдесятеро, въ десять разъ.
Уджиґну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. Грин. I. 251. 2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині. 3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати. 4) = Ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну! Котл. НП. 377. Прокашлявся і раз шмаркнувся, і річ таку їм уджиґнув. Котл. Ен. VI. 42.
Удиви́тися. См. Удивлятися.
Удивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. удиви́тися, влю́ся, вишся, гл. — очима. Уставляться, уставиться на кого глазами, пристально смотрѣть. Вдивився в мене очима. МВ. (О. 1862. III. 59).
Удивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Удивиться.
Уди́ла, уди́л, мн. = Вудила. Готова дуга й удила, не достає тільки возочка та кобили. Ном. № 14307.
У́дити, у́джу, удиш, гл. = Вудити.
Удира́ти, ра́ю, єш, сов. в. уде́рти и удра́ти, удеру́, ре́ш, гл. 1) Отдирать, отодрать, оторвать часть чего. Удери аршин сукна. Удра́в до гапликі́в. Плохо сдѣлалъ, испортилъ. Ном. № 12469. 2) Только сов. в. Ударить. По щоці вдрала. КС. 1887. VI. 469. Удрав долонею з усії мочі. Мир. ХРВ. 63. Удрав по руці добре. Рудч. Ск. I. 195. 3) Преимущ. сов. в. Хорошо и съ силой сдѣлать, то-же, что ушква́рити, уджиґну́ти. Мкр. Н. 30. Подивись, як дівчата танцюють. Ну, що вже Кубранівна вдрала, так уже за всіх! Що за танцюра. Кв. Козака як удремо! Федьк. 4) Удра́ти шту́ку. Выкинуть штуку. Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать. Св. Л. 70. 5) Удра́ти рюмка́. Заплакать. Чи не вдере Микола рюмка? Зміев. у.
Удира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. уде́ртися и удра́тися, удеру́ся, ре́шся, гл. Врываться, ворваться, вторгаться, вторгнуться.
Удиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. удихну́ти, ну́, не́ш, гл. Вдыхать, вдохнуть. Приміла б, — душу туди вдихнула, щоб йому до вподоби було. Г. Барв. 108.
Удіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. уді́ти, уді́ну, неш, гл. Надѣвать, надѣть. Вділа на себе та жупан синенький. Гол.
Удіве́ць, вця́, м. Вдовецъ.
Уді́вонька, уді́вочка, ки, ж. ум. отъ удова́. Вдовушка.
У́дід, удо́да, м. = Одуд. Хоч куй, зозуле, хоч не куй: мені і удід закує. Ном. № 5515.
Уді́й, удо́ю, м. Удой. Купуй корову по удою. Рк. Левиц.
Уділи́ти. См. Уділяти.
Уділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. уділи́ти, лю́, лиш, гл. Удѣлять, удѣлить, дать. Бог нам дав, і людям вділяймо. Ном. № 4496.
