вать, уповать, надѣяться. Ой на що ж ти, доню, уповала, що ти чорноморця сподобала? — Я вповала, мамцю, на жупани, я ж думала, буду за ним пані. Уман. у. 2) Не впова́ти. Не обращать вниманія. Не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83. І де лишків сорок тисяч; козак на те не вповає — мед-вино кругляє. Мет.
Упова́тися, ється, гл. безл. Быть надеждѣ. Вповалося Павлу, що зітхне він легш у сім'ї. МВ. (О. 1862. I. 94).
Уповза́ти, за́ю, єш, сов. в. уповзти́, зу́, зе́ш, гл. Вползать, вползти.
Уповива́ння, ня, с. Обматываніе, заворачиваніе, пеленаніе. Шейк.
Уповива́ти, ва́́ю, єш, сов. в. упови́ти, в'ю́, є́ш, гл. Обматывать, обмотать, завернуть, запеленать. Вповила добре мішок рядном. І в китайку вповила. Нп.
Упови́вач, ча, м. = Повивач. Желех.
Уповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. уповісти, ві́м, віси́, гл. Разсказывать, разсказать. Уповіж мені ти, поневільний шлюбе, що із тебе за неславонька буде. Гол. I. 203. Зінич застрілив молодого, уповідають. Федьк.
Уповісти́ти, щу́, сти́ш, гл. Извѣстить.
Упо́вні, нар. 1) Съ наполненной посудой (съ полной рюмкой, полными ведрами). Випий до мене вповні, бо в мене брови чорні. Черк. у. Впо́вні перейти́ доро́гу. Перейти дорогу съ полными ведрами. Я води набрала та вповні шлях і перейшла. Шевч. 2) Місяць упо́вні. Полная луна. Зійшов над нашою хатою місяць уповні. МВ. I. 93. 3) О женщинѣ: беременная. Чи правда, що твоя Катруся вповні?… Ох, правда, правда! Сподіваюся онучати. Г. Барв. 298. 4) Вдоволь. Чого, чого, а сього уповні буде. МВ. (О. 1862. I. 75).
Упога́нити, ню, ниш, гл. Обгадить.
Упога́нитися, нюся, нишся, гл. Обгадиться.
Упогони́ти, ню́, ниш, гл. Умѣть, быть въ силѣ погонять воловъ, запряженныхъ въ плугѣ, и управлять ими. Я оціх волів сам упогонив, а хлопець не впогоне. Волч. у. (Лобод.).
Уподві́йні, нар. Вдвойнѣ, вдвое. О. 1861. XI. 36.
Уподо́ба, би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. Канев. у. Уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. Чуб. V. 27. До вподо́би бу́ти, припада́ти. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! МВ. II. 20. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. Ном. В уподо́бі бу́ти. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. Г. Барв. 270. З уподо́бою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. К. ХП. 116. Ум. Уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька. Г. Барв. 447.
Уподо́бати, баю, єш, гл. Полюбить. Як закине оком, то так і вподоба її. Котл. Він се вподо́бав; він його вподо́бав. Ему это понравилось, ему онъ понравился. Я його вподо́бав. Онъ мнѣ понравился.
Уподо́батися, баюся, єшся, гл. Понравиться. Царівні він так уподобався. Рудч. Ск. II. 13. Так мені вподобалась, як вовкові весільні пісні. Ном. № 5019. Якесь там слово йому не вподобалось. Рудч. Ск. II. 159.
Уподо́бний, а, е. Нравящійся, угодный, приходящійся по вкусу. Довший батіжок цьому хлопчикові уподобніший, ніж короткий. Рк. Левиц.
Уподо́вж, нар. Вдоль, въ длину. Коли не навчила, як упоперек полу лежало, а тоді вже не навчиш, як уподовж полу. Ном. № 6009.
Упоетизува́ти, зую, єш, гл. Опоэтизировать. Упоетизований мужичий син. К. ХП. 24.
Упо́зику, нар. Взаймы, заимообразно. Ум. Упозичку.
Упої́ти, упою́, їш, гл. Упоить, напоить пьянымъ. Дак вона свого мужа упоїла чисто, щоб він нічого не знав. Рудч. Ск. I. 84.
Упокій, ко́ю, м. 1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. Ном. № 6682. З упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати. АД. II. 11. 2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає. Шевч. 595.
Упокі́йний, а, е. Спокойный. Упокій-
