Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/861

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ної, святої землі не побачить. К. Псал. 221.

Упоко́їти, ся. См. Упокоювати, ся.

Упоко́рити, ся. См. Упокорювати, ся.

Упоко́рювати, рюю, єш, сов. в. упоко́рити, рю, риш, гл. Смирять, смирить.

Упоко́рюватися, рююся, єшся, сов. в. упоко́ритися, рюся, ришся, гл. Смиряться, смириться, изъявить покорность. Твій панотець впокоривсь перед нами. К. ЦН. 175.

Упоко́ювати, ко́юю, юєш, сов. в. упоко́їти, ко́ю, їш, гл. Успокаивать, успокоить. В одному Бозі моє серце себе впокоїть, одпочине. К. Псал. 139. Як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять. Мир. Пов. II. 84.

Упоко́юватися, ко́ююся, єшся, сов. в. упоко́їтися, ко́юся, їшся, гл. Успокаиваться, успокоиться. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось. Мир. ХРВ. 349.

Уполо́житися, жуся, жишся, гл. Отелиться. Шух. I. 211.

Уполо́ти, лю́, леш, гл. Выполоть (часть). Вполов пів грядки.

Уполюва́ти, лю́ю, єш, гл. Поймать на охотѣ. Он якого звіра вполювали. К. ЧР. 210.

Упомина́ти, на́ю, єш, сов. в. упімну́ти, ну́, неш, гл. Напоминать, напомнить, предостерегать, предостеречь кого.

Упомина́тися, на́юся, єшся, сов. в. упімну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Напоминать, напомнить. 2) — чого́ від ко́го. Желать, требовать, потребовать, что отъ кого. Желех.

Упоми́нок, нку, м. Напоминаніе. Не буде вам ніякої кари, ні упоминку. ЗОЮР. I. 155.

Упо́мку, нар. Памятно, помнится. Мені се добре впомку, що він кликав нас. Екат. у.

Упон, ну, м. Привязь. Скаче теля на упоні. Ном. № 12492.

Упо́перек, нар. Поперекъ. Було вчити хлопця, як упоперек лавки лежав. Ном. № 6009.

Упопру́жити. См. Упопружувати.

Упопру́жувати, жую, єш, сов. в. упопру́жити, жу, жиш, гл. Подвязывать, подвязать подпругу. Сідлай мі коня — того моцаря й а впопруж єго в сімдесять попруг. Kolb. I. 101.

Упо́рати, раю, єш, гл. 1) Убрать, прибрать. Усе впорав. ЗОЮР. II. 34. 2) Покончить, окончить, удовлетворить, успѣть сдѣлать. Трівайте, паніматки, впораю одну, а тоді другу (купчиха, отпуская товаръ). Лебед. у. І те зроби, і друге зроби: де ж його усе впорати. Чуб. 3) Укокошить, убить. Упорав по голові истиком та й одволік на друге місце, щоб не зразу знайшли. О. 1862. II. 79. 4) Съѣсть.

Упо́ратися, раюся, єшся, гл. Окончить работу, управиться. Чи можна мені буде піти на вечорниці? Я вже зовсім упоралась. Шевч. 284.

Упоровень, нар. Вровень. Там же й дощака вшкварив! Такий, шо води по дорозі впоровень коліна. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Упорожні́, нар. Порожнемъ. З нічим до млина, впорожні додому. Ном. № 7132.

Упо́ром, нар. Силою, насильно. Він каже: „не дам коня“, а я кажу: „ми упором візьмем, як не даси по волі, — візьму соцьких та й відберемо упором“. Новомоск. у, (Залюб.).

Упороси́тися, шу́ся, сишся, гл. О свиньѣ: принести поросятъ. Шух. I. 212.

Упоро́ти, рю́, реш, гл. Сдѣлать что-либо съ силой; съѣсть много. Сосн. у. Ба́тько гаря́чку впоро́в. Отець поспѣшилъ. Зміев. у.

Упо́руч, нар. Рядомъ, рука съ рукой, рука объ руку. Упоруч себе сажати. Макс.

Упорина́ти, на́ю, єш, гл. Нырять. А ти, доненько, знай відгадати: що я не утонька упоринати. Макс.

Упоря́джувати, джую, єш, сов. в. упоряди́ти, джу́, ди́ш, гл. Устраивать, устроить. Впоряди так, щоб ти мене на шиї возив. МВ. (КС. 1902. X. 151).

Упорядко́вувати, вую, єш, сов. в. упорядкува́ти, ку́ю, єш, гл. Приводить, привести въ порядокъ, устроить.

Упоса́жити. См. Упосажувати.

Упоса́жувати, жую, єш, сов. в. упоса́жити, жу, жиш, гл. Давать, дать приданое. Шейк. Kolb. II. 24.

Упо́слі, нар. Потомъ, послѣ. Обід дуже великий зробили упослі. Рудч. Ск. II. 148. Не зв'язуйся з лихим спершу, так і впослі бачить не будеш. Ном. № 2861.

Упослі́д, нар. 1) Послѣ. Вх. Зн. 73. 2) Наконецъ, въ заключеніе.

Упосліджа́ти, джа́ю, єш и упослі́джувати, джую, єш, сов. в. упослі́дити, джу, диш, гл. Оставлять, оставить кого послѣднимъ, за собой; поставить ниже себя, пренебрегать, пренебречь чѣмъ. Та й