слово гарне! слухай! в нас воно впосліджувати й польське почало. К. ПС. 32. Впослідити мене ніхто не схоче. К. ЦН. 200. Я всюди робила, та й не була упосліджувана. Г. Барв. 507. Не 'ддам, каже, Настусі (за вбогого), не впосліджу моєї дитини. Г. Барв. 448. Наша кохана мова зосталась упослідженою. К. ХП. 121.
Упослі́док, нар. = Упослід.
Упо́тай, нар. Тайно, секретно.
Упо́темку, нар. Въ закрытомъ отъ свѣта мѣстѣ. Навіщо ти поставив його употемку, постав на вікні, то й ростиме (о цвѣткѣ). Канев. у.
Употрійні, нар. Втрое. О. 1861. XI. Свид. 36.
Употу́жнити, ню, ниш, гл. Сдѣлать сильнымъ, могущественнымъ. Твій рід навіки употужню. К. Псал. 204. Употужнив мої ноги і на камені поставив. К. Псал. 97.
Употу́жнитися, нюся, нишся, гл. 1) Сдѣлаться могущественнымъ. Впотужнились навіки дияволови діти. К. МБ. II. 131. 2) — на ко́го. Ополчиться. Употужнились на мене при лихій моїй годині, та свята Господня сила мою неміч заступила. К. Псал. 38.
Упра́вді, нар. = Справді.
Управи́телів, лева, ве. Принадлежащій управляющему.
Управи́тель, ля, м. Управляющій. Дармо тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли. МВ. (О. 1862. I. 102). А пан з костьолу їхав, чи управитель, а не пан. Шевч. 514.
Управи́телька, ки, ж. Управительница. Зміев. у.
Упра́вити, ся. См. Управляти, ся.
Управля́ти, ля́ю, єш, сов. в. упра́вити, влю, виш, гл. 1) Вставлять, вставить, вдѣлать. Вподовж стіни управлена.... рулка. Мнж. 134. 2) Покончить, сдѣлать, убрать. Коситься легко.... за день і управили ті п'ятдесят, чи шо, десятин. Мнж. 127. 3) — до чо́го, у що́. Обучать, обучить чему. Наші хлібороби не дуже квапляться дітей своїх у ремество вправляти. К. (О. 1861. I. 313).
Управля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. упра́витися, влюся, вишся, гл. 1) Управляться, управиться. Гаразд управились з мишами. Гліб. 2) Вставляться, вставиться.
Упра́во, нар. Вправо.
Упри́пуст, нар. О ѣдѣ животныхъ: сколько угодно, вволю, прямо изъ стога или другого хранилища пищи. Мнж. 177. Коні їдять овес уприпуст. Їдять корови вприпуст сіно. Алв. 70.
Упри́сі, нар. Вприсядку. Як піде уприсі танцювати. НВолын. у.
Упри́черть, нар. = Уприщерть. Насипай упричерть. Волч. у.
Упри́щерть, нар. Въ уровень съ краями. Черниг. г.
Упріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. упрі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Потѣть, вспотѣть. Поки не упріти, поти не уміти. Ном. № 7184. 2) Взопрѣть, довариваться, довариться. Чуб. VII. 438. Півник упрів і молошна каша упріла, — пора обідати. Рудч. Ск. II. 29.
Упрова́джувати, джую, єш, сов. в. упрова́дити, джу, диш, гл. Вводить, ввести, довести. Ой вернися, козаченьку, додому, впровадив ти дівчиноньку до гробу. Лукаш. 128.
Упродо́вж, нар. Вдоль. Стіл з росколиною упродовж. МВ. II. 67. Улиця упродовж людьми заступилася. МВ. (О. 1862. I. 101).
Упроси́ти, шу́, сиш, гл. Упросить, умолить. Упросила його, щоб він її взяв з собою. Рудч. Ск. I. 129. Росердила миленького, та ще не впросила. Мет. 84.
Упроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Испросить разрѣшеніе войти. Упросились злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1538. Упросивсь до тих людей на ніч. Рудч. Ск. I. 158.
Упро́ст, нар. Прямо. Як скочить на ноги та впрост до короля.
Упро́стяж, нар. Цугомъ. О. 1861. IV. 157.
Упроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Упросити.
Упроха́тися, ха́юся, єшся, гл. = Упроситися. Упрохавсь до його ночувати. Мнж. 84.
Упру́г, га, м. 1) Мѣра поверхности: пространство пахоти, которое можно вспахать за одну упряжку воловъ. Заорував послідній упруг толоки. Г. Барв. 332. Годі! — крикне мов опарений, — годі орати! — Як годі? — каже чоловік: — дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. І в тяжкі упруги, може, з'орю переліг той. Шевч. 669. 2) Четвертая часть рабочаго дня. Рудч. Ск. II. 172. Іду вулицею, так уже в вечірньому впрузі. Г. Барв. 528. Вже так як об третьому
