Зміев. у. 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила. Kolb. II. 174.
Ухи́би́тися, блюся, бишся, гл. Укрыться въ сторону, уйти. Пужар (у степу) з великим вітром розійдеться широко, горить страшно, вхибиться ніде, то добрі чабани одпалюються так.... О. 1862. V. Кух. 31.
Ухили́ти, ся. См. Ухиляти, ся.
Ухильну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Однокр. в. отъ ухилятися. Уклониться. Хотів тьопнути одного якого, але той ухильнувсь від кийка. Чуб. II. 665.
Ухиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ухили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Наклонять, наклонить. 2) Отклонять, отклонить. 3) Пріотворять, пріотворить. Скоро Дорош двері вхилив, зараз Стефан в серце стрілив. Лукаш. 115. Єдні двері вже утворив, а другії лиш ухилив. Гол. I. 154.
Ухиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ухили́тися, лю́ся, лишся, гл. Уклоняться, уклониться. Шукали його вхопити, і вхиливсь од рук їх. Єв. І. X. 39. Плигав, вертівся, ухилявся. Котл. Ен. VI. 26.
Ухисти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) Защититься. Вхистився від дощу під деревом. 2) Умудриться, изловчиться. Ухистився так злізти на полицю, що й руками ні за що не брався. Грин. і. 286.
Ухитну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Пошатнуться. 2) Уклониться, отшатнуться, освободиться изъ рукъ. Хотів бігти, — не зміг ухитнутись з її ручок зомлілих. МВ. (О. 1862. I. 83).
Ухитри́тися. См. Ухитрятися.
Ухитря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. ухитри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Ухищряться, ухищриться. Сказилось серце їх і стали ненавидіть і ухитрятися проти рабів Господніх. К. Псал. 241.
Ухитрува́тися, ру́юся, єшся, гл. Ухитриться. Дякуй своїй матері, що так мудро вхитрувалася. Драг. 225.
Ухі́д, ухо́ду, м. Входь. Твій вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен. К. Псал.
Ухі́дчини, чин, ж. Пирушка на новосельи, новоселье.
Ухі́тний, а, е. Охочій, желающій. Коли́ вхі́тний. Если желаешь. Кохайтеся, коли вхітні. МВ. II. 132.
Ухлю́пати, паю, єш, ухлю́стати, таю, єш, гл. Обрызгать, забрызгать.
Ухлю́патися, паюся, єшся, ухлю́статися, таюся, єшся, гл. Обрызгаться, забрызгаться.
Ухмизува́ти, зу́ю, єш, гл. Укрыть хмизом, бур'яном. Ухмизувати курінь, загату. Мнж. 177.
Ухна́ль, ля́, м. = Вухналь. Не жалуй ухналя, підкову згубиш. Ном. № 4674. Чуб. VII. 404. Рудч. Чп. 249. Ухналі́ кува́ти. Дрожать. Ум. Ухна́лик.
У́хнути. См. Ухати.
У́хо, у́ха, с. = Вухо. Кругом як в усі, все мовчить. Шевч. 28. См. Як у ву́сі. В ушу́. Въ ушахъ. Так і дзвеніла в мене в ушу пісня. Г. Барв. 457. Ум. У́шко, у́шечко.
Уходжа́ти, джа́ю, єш, ухожа́ти, жа́ю, єш, ухожда́ти, да́ю, єш, гл. = Уходити. Тоді дуки сребраники у кабак ухождали. Мет.
Ухо́джий и ухо́жий, а, е — до ко́го. Бывающій, у кого. Ти бабусю.... видно до панів уходжа. Г. Барв. 490.
Ухо́дини, дин, ж. 1) Входъ. 2) = Ухідчини. 3) = Уводини 1. Чиї родини, а наші уходини. Чуб. I. 238.
Ухо́дити. См. Увіходити.
Уходи́ти, джу́, диш, гл. Поносить вдоволь одежду. На світі сі не нажили, красно не входили. Шух. I. 203.
Уходни́й, а́, е́. Куда можно входить. Влазний і входний погріб. Міусск. окр.
Ухожа́ти, ухожда́ти. См. Уходжати.
Ухопи́ти, плю́, пиш, гл. Схватить. Кінву-чвертівку в руки вхопи, та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев'ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. I. 204. Ухопили батька, як чорт грішну душу. Ном. № 2346. Ухопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗЮЗО. II. 203). Ухопи́в за че́сну гри́ву — схватилъ за волосы. Ном. 3992. — як соба́ка обме́тиці, — ши́лом па́токи. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12155, 1814. Одни́ми рука́ми не вхоплю́. Не въ состояніи всего сама сдѣлать. Г. Барв. 98. Вхопи́ти тропи́. Попасть на надлежащую, дорогу, а переносно — найтись какъ поступить, собразить; оріентироваться. Не вхопиш тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. От доля! ніяк не вхоплю тропи. Г. Барв. 410. Воно б то й гаразд, та не вхопили тропи, як і що треба. Харьк. г. Якими ж шляхами й куди мандрувати, щоб не вхопив Процько тропи доганяти?
Ухопи́тися, плю́ся, пишся, гл. Схва-
