натурой, собираемые духовенствомъ. Школярі з дяком співали псальми за хавтури. Мкр. Н. 34. Также: остатки поминальнаго обѣда, забираемые духовенствомъ и нищими, а иногда въ шутку и самый поминальный обѣдъ. (Козелец. у.); отсюда (шуточно?): Хавтури́ справля́ти. Давать поминальный обѣдъ по умершемъ. Борз. у.
Хавту́ра, ри, ж. = Хавтур. Шейк.
Хавту́рни́й, а, е. Любитель хавтур. А хавтурний дерій, увесь у злоті, нетягам проповідує любов. К. ХП. 81.
Хавту́рник, ка, м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.
Хавтурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Брать взятки. 2) Собирать поборы натурой (о духовенствѣ).
Хавту́р'я, р'я, с. Поборы духовенства натурою. Набрав хавтур'я, що й до зеленої неділі стане.
Хавча́ти, чу́, чи́ш, гл. Хрипѣть слабо. Хоч вельми дуже запищить, хоч не до прикладу хавчить, або нявчить, мов по котячі. Гліб.
Хавчу́ра, ри, ж. = Хавка 1. Желех.
Ха́зія, зії, ж. Громадина. Оттакої хазії, як ішла сьогодні через нашу слободу, я зроду-віку не бачила. Волч. у.
Хазя́єчка, ки, ж. Ум. отъ хазяйка.
Хазя́їн, на, м. Хозяинъ. Ой хазяїн дома хазяйнує, на білому спати лягає, а безщасний чумак у дорозі всяку муку приймає. Нп. Гостям сміх, а хазяїну сльози. Ном.
Хазяїнови́тий, а, е. Хозяйственный, ведущій хорошо хозяйство. Хазяїновитий був покійник. Сим. 217.
Хазяїнува́ти, ву́ю, єш, гл. Хозяйничать, вести хозяйство, быть хозяиномъ. „Піду лучче хазяїнувати“. Оженивсь собі гарненько і хазяїнує. Рудч. Ск. I. 192. Хазяїн дома та хазяїнує. Рудч. Чп. 147.
Хазяїнува́тий, а, е = Хазяїновитий. Він був собі убогий, та хазяїнуватий. Г. Барв. 172.
Хазя́й, зяя́, м. = Хазяїн. Хазяй на всю губу. Ном. № 10101. Питається сам хазяй. Рудан. I. 80.
Хазя́йка, ки, ж. Хозяйка. І такою хазяйкою зробилась невсипущою на все село. Рудч. Ск. I. 179. Ум. Хазя́єчка. Чуб. V. 1026. Ти ж моя хазяєчко кохана! МВ. (О. 1862. III. 50).
Хазя́йливий, а, е = Хазяїновитий. Пани-сусіде нашу панію похваляють-величають: отто хазяйлива! МВ. (О. 1862. III. 60). Хазяйлива була вдова. Г. Барв. 304. Хазяйлива натура. Мир. ХРВ. 225.
Хазяйнови́тий, а, е = Хазяїновитий. Її батько-мати, люде з дрібного панства, але чесні, хазяйновиті. Левиц. Пов. 225.
Хазяйнува́ння, ня, с. Хозяйничаніе.
Хазяйнува́ти, ну́ю, єш, гл. = Хазяїнувати. Мет. 458. Чомусь мої воли не пасуться, да не хочуть води пити; лучче було б хазяйнувати, ніж по дорогах ходити. Нп.
Хазяйовли́вий, а, е = Хазяїновитий. І хороша, і хазяйовлива, да з людьми вдачі не має, як обійтися, Г. Барв. 132.
Хазя́йствечко, ка, с. Ум. отъ хазяйство.
Хазя́йство, ва, с. 1) Хозяйство. Мірошник мав хороший млин, — в хазяйстві не аби що він. Гліб. 2) Соб. Хозяева. Далі почали усе білш, усе білш кури пропадати, та вже і не стерпіло хазяйство, пійшли до волости. Кв. II. 164. Ум. Хазя́йствечко. Буде вже мені, каже, наймитувати, — може, каже, своє хазяйствечко заведу. Рудч. Ск. I. 149. Мав собі домочок і садочок, і город, — невеличке та хороше хазяйствечко. МВ. I. 17.
Хазя́йський, а, е. 1) Хозяйскій. Хазяйське око товар живить. Ном. № 9972. 2) Хазя́йський син, хазя́йська дочка́. Сынъ, дочь уважаемаго хозяина, уважаемыхъ родителей.
Хазя́йчин, на, не. Принадлежащій хазяйкѣ. Лема своєї (корови), дак на хазяйчиній учись. Г. Барв. 4 35.
Хазяюва́ти, зяю́ю, єш, гл. 1) = Хазяйнувати 1. Лучче було хазяювати, ніж по дорогах ходити. Рудч. Чп. 87. 2) Распоряжаться. Хазяюй тими грішми. Чуб. II. 380. Нехай чорт кіньми оре, а дівками хазяює. Ком. Пр. № 304.
Хай, нар. Пускай, пусть. Хай їй лиха година! Рудч. Ск. Хай же її Бог благословить, мою дитину. МВ. II. 164.
Ха́йний, а, е. Опрятный, чистоплотный. Желех.
Ха́кати, каю, єш, гл. Тяжело дышать, — запыхавшись отъ жары и пр. Душно Рябкові — бач, як хакає, язик висолопивши. Харьк. День був гарячий, сказано, в серпні; сонце пекло, наче думало ввесь світ запалити; ворони по скалах хакали, роти пороззявлявши. Св. Л. 215. Чого ти так хакаєш? — Захапався б і ти,
