Ха-ха! меж. выражающее смехъ. Ха-ха-ха-ха! — Чорт, панове, літанью співає. Шевч. 137.
Ха́ба, би, ж. = Хабета. Желех.
Хаба́з, зу, м. Хворостъ, прутья. Шейк.
Хаба́лиця, ці, ж. Кокетка, охотница до любовныхъ шашней, наложница. Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном. Гн. II. 166.
Хаба́лка, ки, ж. = Хибалиця. Желех.
Хаба́ль, ля, м. Любовникъ, волокита. Желех.
Хаба́льний, а, е. Кокетливый; любодѣйный. Желех.
Хаба́льниця, ці, ж. = Хабалиця. Желех.
Хаба́льство, ва, с. Кокетство, волокитство, любовныя связи. Желех.
Хабара́, ри́, ж. Взятка. Шейк.
Хаба́рик, ка, м. Ум. отъ хабарь.
Хабарі́й, рія́, м. = Хабарник. Желех.
Хаба́рник, ка, м. Взяточникъ. Такого хабарника, як наш писарь, більше нігде не знайдеш. Харьк.
Хаба́рницький, а, е. Взяточническій. Шейк.
Хаба́рь, ря́, м. Взятка. Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Св. Л. 319. Тілько грошики лупили і одбірали хабарі. Котл. Ен. Ум. Хаба́рик.
Хабата́рня, ні, ж. Заводъ для вычинки козьихъ шкуръ.
Хабе́та, ти, ж. Кляча. Отто хабета: скільки бий, стільки і в'їдеш. Канев. у.
Хабз, зу, м. хабза, зи, ж. = Хабзина. Вх. Лем. 478. Вх. Уг. 272.
Хабзи́на, ни, ж. = Бузина. Вх. Пч. II. 36.
Хаби́на, ни, ж. Прутъ, хворостина. Вх. Зн. 76. Вітронько дує, вітронько дує, хабиною колише. Гол. I. 255. Ум. Хаби́нка. Желех.
Хабни́к, ка́, м. Кустарникъ. Вх. Зн. 76.
Хабо́ття, тя, с. Хламъ, лохмотья. Мнж. 193. Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня: то дране, то погане, — саме хабоття. Александров. у.
Хабо́тя, ті, ж. Неповоротливая, медлительная женщина. Сам піде, або пішле хаботю. Лебед. у.
Хабу́з, зу, м. 1) Грубыя сорныя травы. Желех. 2) = Хабаз. Желех.
Хабу́ззя, зя, с. соб. = Хабуз. Дивитсі на хату, а на ній кропива та й хабузє росте. Гн. II. 69.
Ха́ва, ви, ж. Челюсть. Желех. Ум. Ха́вка.
Хавав, меж., выражающее крикъ перепела. Хавав! — крикнула пані Висока з-за листу і таки справді злякала молодих людей. Левиц. Пов. 245.
Хава́вкання, ня, с. Крикъ перепела. Шейк.
Хава́вкати, каю, єш, гл. Кричать (о перепелѣ). Перепела хававкали. Мир. ХРВ. 39.
Хавді́й, дія́, м. Обжора. Желех.
Хаве́ла, ли, ж. Дырка во 2-мъ дышлѣ воловьей запряжки (війце), въ которую вставляютъ колокъ для удержанія ярма (прити́ка). Черк. у.
Хаве́ря, рі, ж. Вихрь, буря? Зашуміла хаверя з метелицею. Полт.
Ха́вка, ки, ж. 1) Ротъ, рыло, морда. Желех. 2) мн. Хавки́. Ротъ. ЕЗ. V. 53. Желех. 3) мн. Жабры. Желех.
Ха́вкати, каю, єш, гл. 1) Ѣсть съ жадностью. Желех. 2) Дышать жабрами. Желех.
Хавку́н, на́, м. = Хавдій. Желех.
Хавту́р, ра, м. 1) Взятка. 2) Поборы
