як би стирив на гору такого мішка. Харьк.
Халабу́да, ди, ж. 1) Шалашъ. Напнемо халабуду. Мил. 102. 2) Легкая непрочная постройка, наскоро сдѣланная, — напр. временныя сѣни при хатѣ. Вас. 195. 3) Еврейская крытая бричка, родъ кибитки. Нечистий пре жидівську халабуду. Стор. II. 39. 4) Волъ съ рогами большими выступающими впередъ, концы коихъ, закругляясь, почти сходятся кверху. КС. 1898. VII. 45. Ум. Халабу́дка. По всьому садові назбудували гульбищ, печер, халабудок. Стор. М. Пр. 66.
Хала́вкати, каю, єш, гл. = Хавкати 1. Желех.
Халазі́я, зі́ї, ж. Трепка, взбучка, потасовка. Зевес не дурно похвалявсь: получиш добру халазію він видавить з тебе олію. Котл. Ен. I. 29.
Хала́йстра, ри, ж. = Халастра. Желех.
Халамаідол, ла, м. Брань. Ах ти халамаідол! Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Халама́н, на, м. Батракъ? Сам пан, сам халаман. Чуб. I. 278.
Халаме́й, ме́я, м. Прозвище для еврея. Жид, жид — халамей, повісився на щабель. Подольск. г.
Халами́д, да, м. = Халамей. ЕЗ. V. 151.
Халами́дник, ка, м. Оборвышъ, босякъ. Мир. ХРВ. 296.
Халамі́й, мія и халамінь, ня, м. = Халамей. Жид, жид халамій (халамінь) повісивсі на ремінь. ЕЗ. V. 151.
Хала́ндрусь, ся, м. = Хавдій. Желех.
Халаса́ти, са́ю, єш, гл. = Хавкати 1. Желех.
Хала́стати, таю, єш, гл. Раздавливать. Желех.
Хала́стра, ри, ж. Сбродъ (о людяхъ). Желех.
Халасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) = Халасати. Желех. 2) Лакомиться. Каменец. у.
Халасу́н, на, м. Лакомка, обжора. Желех.
Хала́т, та, м. Верхняя длинная женская одежда съ пелериною. Літом (у неї) — голубий халат. Сим. 227. Ум. Хала́тик. Вона.... в голубому халатику. Сим. 227. Венеря без спідниці, боса, в халатику, простоволоса, к Вулкану підтюпцем ішла. Котл. Ен. 16.
Хала́ш, ша́, м. 1) Шалашъ. Александр. у. 2) = Хата. Шух. I. 88. Вх. Зн. 76.
Халашта́н, на, м. Скопецъ, кастратъ. Канев. у.
Халашта́ти, та́ю, єш, гл. Оскоплять, кастрировать.
Халашту́н, на́, м. Тотъ, кто оскопляетъ животныхъ. Рк. Левиц.
Хала́ща, щі, ж. = Хмиз. Вх. Лем. 478.
Халаща́ти, ща́ю, єш, гл. = Халаштати.
Халащина́, ни́, ж. Лѣсная чаща. Черк. у.
Халда́-балда́, м. Названіе волка въ загадкѣ. Прийшов халда-балда, узяв стрики-брики, почули пойники: вставайте, житники! сідайте на вівсяники, доганяйте халду-балду, одніміте стрики-брики. Ном. стр. 294, № 122.
Хале́б, ба, м. Названіе собаки въ загадкѣ. Іде попита коло плота, питається халеба — чи є понура вдома. Ном. стр. 294, № 121.
Ха́лепа, пи, ж. 1) Бѣда, несчастіе, несчастный случай. Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потрусили. Шевч. 290. Тепер не можна і втікати, щоб халепи од них не було. Кв. Жолніри дали звістку, яка халепа спіткала патера. Стор. М. Пр. 109. Неха́й йому́ ха́лепа. Ну его къ чорту! Ном. № 5130. Пху! нехай на вас халепа! Г. Барв. 483. 2) Непогода. Отто яка халепа на дворі, і носа з хати не вистромиш. Канев. у.
Халува́ти, лу́ю, єш, гл. Сомнительное слово, поставленное повидимому вмѣсто марнувати въ слѣдующ. стихахъ пѣсни: Ой б'єш мене, не жайлуєш, літа мої ти халуєш. Чуб. V. 610.
Халу́ззя, зя, с. Мелкія вѣтки, прутья, то-же, что и хамло 1. Халуззя сякого-такого назбірав у лісі. Черк. у.
Халу́па, пи, ж. Лачуга, избенка. Ном. № 12703. Чуб. II. 196. Ум. Халу́пка. Вільно губці в своій халупці. Ном. № 6812.
Халупи́на, ни, ж. = Халупа, кое-какая избенка. Шейк.
Халу́пник, ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. I. 271.
Халупчи́на, ни, ж. = Халупина. Шейк. Ум. Халупчи́нка.
Ха́лус, са, м. Лакомка. (Галиц.). Желех.
Халя́ва, ви, ж. 1) Голенище. Вас. 161. Видно пана по халявах. Ном. 2) Развратная женщина. КС. 1882. X. 29. Пійди лиш ти к чортам плюгава, невірна, пакосна халява. Котл. Ен. II. 21. 3) З губи́ халя́ву роби́ти. Врать, обѣщать и не сдер-
