жать слова. Не годиться халяву з губи робити. Ном. № 6867. Роспусти́в мо́рду як халя́ву. Слишкомъ много говоритъ. К. ЧР. 876. 4) Халявки́ смали́ти, присма́лювати, пекти́. Ухаживать за кѣмъ. Та й ти там халявки попік? Ном. № 8974. Ум. Халя́вка. Ув. Халя́вище.
Халя́ндра, ри, ж. Цыганскій танецъ. У вікон школярі співали, халяндри циганки скакали. Котл. Ен. II. 14.
Халясува́ти, су́ю, єш, гл. Танцовать, плясать. (Дяк) ну гоцака садити. Тільки борода та коса майтолає, а він так халясує, так халясує. Мир. ХРВ. 258.
Хам, ма, м. 1) Хамъ, сынъ Ноя. 2) Хамъ, мужикъ, халуй. Не дай, Боже, з хама пана. Ном. № 1264. А в млинарки дві дочки: одна вийшла за пана, друга вийшла за хама. Чуб. V. 1068.
Хама́ркати, каю, єш, гл. Читать невнятно, подъ носъ. Козел. у. Хамаркає, наче дяк на криласі.
Хамели́ти, лю́, ли́ш, гл. Жевать съ трудомъ. Як молодою бувала, по сорок вареників їдала; а тепер хамелю-хамелю, насилу п'ятдесят умелю. Ном. № 8146.
Хамени́ти, ню́, ни́ш, гл. Соглашать, приводить къ согласію? Той їх годить, хаменить, той їх розважає. Рудан. I. 104.
Хамену́тися, чу́ся, не́шся, гл. = Схаменутися. Він хаменувсь тепер. НВолын. у.
Ха́мів, мова, ве. Принадлежащій хаму. Ха́мів си́ну! Ругательство. Яремо! герш-ту, хамів сину. Шевч. 132.
Хамі́ль, меж., выражающее осторожное движеніе, съ которымъ скрываются? А вона вже тоді хаміль, хаміль за хустку, та дідька вже не було. Черк. у. Той з печі хаміль, хаміль (ночью слѣзъ украдкой и ушелъ). Мнж. 95.
Хамі́нок, нка, м. Чортъ. Ном. № 13996.
Хамкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Гугнявити. Шейк.
Хамло́, ла́, с. 1) Мелкія вѣтки, прутья. Кабан риється у хамло, а зайчик лізе у кущ. Рудч. Ск. I. 24. Їздили вони в ліс, набрали там на вози хамла і везуть. Драг. 175. 2) м. Неуклюжій, неотесанный человѣкъ. Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде.
Хамлю́га, ги, м. Ув. отъ хамло 2, но употребл. въ болѣе ругательномъ смыслѣ, въ значеніи: Хамъ, халуй, грубый мужикъ. Виїхав раз у поле якийсь багатий хамлюга. Драг. 115.
Ха́мний, а, е. Гордый, высокомѣрный. Вх. Зн. 76.
Хамни́к, ка, м. = Хабник. Вх. Зн. 76.
Хамну́ти, ну́, не́ш, гл. Съѣсть быстро. Нашвидку хамнув трошки, або випив. Ном. № 12179.
Ха́мородь, ді, ж. Тѣнь, темнота, темное мѣсто. Вх. Зн. 76. См. Химородь.
Хамса́, си́, ж. Рыба анчоусъ.
Хаму́дь, дя, м. = Мудь 1. Вх. Зн. 38.
Хаму́зє, зя, с. соб. = Гамуз. Збив на хамузє = Потрощив на гамуз. Вх. Зн. 76.
Хаму́ла, ли, об. 1) Неуклюжій, неповоротливый. Черк. у. 2) Очень плохой супъ. Вх. Зн. 76.
Хаму́луватий, а, е. Неповоротливый, неуклюжій. Чоловік хамулуватий. Кінь і добрий, та якийсь хамулуватий. Рк. Левиц.
Хаму́т, та́, м. Хомутъ. Чуб. I. 68. Вас. 159.
Хаму́тний, а, е. 1) О лошади: ходящій въ хомутѣ. А як ся кінь хамутний має? Ном. № 11844.
Хан, на, м. Ханъ. Як хан долізе до Криму. Ном. № 5635.
Хана́нок, нка, м. Баловень. Ич хананок, що́ витіває. Кобел. у. Як би не отой хананок — лошя, то б кобила була гладка. Волч. у.
Ха́ндра, ри, ж. Норовистая кобыла. Вх. Лем. 478.
Хани́ця, ці, ж. Ханша. Сидить царь хан і цариця ханиця. Чуб. I. 121.
Ха́нів, нова, ве. Принадлежащій хану. На князя, ладо моє миле, ти ханови метаєш стріли. Шевч. 634.
Хані́вка, ки, ж. Родъ шитья на рубахѣ.
Ха́нство, ва, с. Ханство. Шейк.
Ха́нський, а, е. Ханскій. Шейк.
Ха́нька, ки, ж. 1) Родъ небольшой тыквы. 2) Ханьки́ м'я́ти. Ничего не дѣлать. Йому б тільки на лавці ханьки м'яти. Константиногр. у. Ханьки мнеш, бо діла нема. Ном. № 10951. 3) Роспусти́ти ханьки́. Разговориться, розболтаться (грубо). Як распустить свої ханьки, так і за день не переслухаєш. Ком. Пр. № 39.
Хап! меж. Хвать! Вовк призостався — хап гуску, та й із'їв. Чуб. I. 167. Що лап, то хап. НВолын. у.
