Хапу́жество, ва, с. Взяточничество. Шейк.
Хапу́ля, лі, ж. Хватающая. Встрѣчено только въ загадкѣ для обозначенія кошки: Бігла моргуля, питала крикуля: чи є вдома хапуля? (Мышь, пѣтухъ, кошка). Чуб. I. 311.
Хапу́н, на́, м. 1) Хватающій. Г. Барв. 27. 2) Взяточникъ. Хапун такий, що й з рідного батька злупить. Котл. НП. 388 3) Чортъ. Там тебе хапун ухопить. Грин. I. 243. А щоб тебе хапун ухопив. Харьк. г. 4) Въ загадкѣ: ротъ. Чуб. I. 307.
Хара́ктер, ру, м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. I. 232.
Характе́рник, ка, м. Чародѣй, колдунъ. К. ЧР. 151. Шевч. 363. Став я шукать знахарів та усяких характерників. Стор. М. Пр. 41.
Характе́рство, ва, с. Колдовство. К. ЧР. 151. Вони беруть однією хистю, а в нашого брата про запас і характерство єсть. К. ЧР. 128.
Характе́рствувати, вую, єш, гл. Колдовать, чародѣйствовать. Вже ворожить, характерствує. К. ЧР. 144.
Харалу́жний, а, е. Стальной. Харалужний меч. К. ПС. 128.
Харама́н, на, м. Обманщикъ. Вх. Зн. 76. ЕЗ. V. 151. Гну́ти харама́ни. Дурачить. ЕЗ. V. 151.
Харама́нити, ню, ниш, гл. Обманывать, дурачить. Вх. Зн. 76.
Харама́ркання, ня, с. Бормотаніе подъ носъ. Желех.
Харама́ркати, каю, єш, гл. = Хамаркати. Харамаркали дяки. Котл. Ен. III. 23. Та по-молодечи будем Богу молитися, а не по чернечи харамаркать. Шевч. 246.
Харама́ркач, ча, м. Невнятно произносящій, косноязычный.
Харами́жка, ки, ж. Плутовство, плутни. Харамижкою одбув, та й пропали гроші. Лебед. у.
Харапу́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Пугаться. Що стане царевич до баби підїжжати, то кінь так харапудиться: хропе та сопе, ніздрями паше. Рудч. Ск. I. 99. 2) Хорохориться, противиться. Йому я кажу: піди, Іване, побалакай та й наймись, так ні, харапудиться, не хоче. Лебед. у.
Харапу́дливий, а, е. Пугливый. Харапудливий кінь. Черк. у.
Харапу́тний, а, е. Опрятный, чистоплотный. Був.... чорний, рябий і не харапутний. Драг. 320.
Харапу́тно, нар. Опрятно, чистоплотно. Желех.
Харе́м, му, м. Гаремъ. Дрімає в харемі — в раю Византія. Шевч. 58.
Хари́сто, нар. Опрятно, чисто. Желех.
Ха́рити, рю, риш, гл. Чистить. Вх. Зн. 76. Всі птиці харили кирничку, те й кані казали. ЕЗ. V. 81.
Ха́ркати, каю, єш, гл. Харкать. Зачав плювати та харкати. Драг. 90. Стогнали, харкали.... Котл. Ен.
Харки́-макого́ники, м. мн. Вздоръ, чепуха. Харки-макогоники плете. Подольск. г.
Ха́ркіт, коту, м. Хрипъ, хрипѣніе. (Галиц.). Желех.
Харкоти́ння, ня, с. Мокрота, грудная флегма. Драг. I. Канев. у. Каменец. у.
Харла́й, лая́, м. 1) = Харпак. О. 1861. XI. Св. 33. 2) Игра въ родѣ чехарды. Харлая скакати. О. 1861. XI. Св. 33.
Харла́к, ка́, м. = Харпак. Мій тато був багатіший, та не свистав у церкві, а ти такий харлак, та свищеш. Грин. I. 228.
Харла́нь, ня́, м. = Харлай 1. О. 1861. XI. Св. 33.
Харло́, ла́, м. Ругательное слово. Чортів харло! я дам тобі роменського табаку понюхать.
Ха́рний, а, е. Чистый, опрятный. Желех.
Ха́рність, ности, ж. Чистота, опрятность. Желех.
Ха́рно, нар. Чисто, опрятно. Гн. I. 100.
Харпа́к, ка́, ж. Бѣднякъ, нищій, оборванецъ. Як умре багатир, дак іде увесь мир, а вмре харпак, дак тільки піп да дяк. Ном. № 1603. Ум. Харпачо́к. Ном. № 1603.
Харпа́цтво, ва, с. 1) Бѣдность, нищенство. 2) Соб. отъ харпак. Ти з своїм загоном пужни сотниківське харпацтво. Стор. II. 254.
Харпачи́на, ни, м. = Харпак.
Харпа́чка, ки, ж. Очень бѣдная женщина. Шейк.
Харсо́н, ну, м. Херсонъ. Полт. Шейк.
Харсо́нка, ки, ж. Родъ овчины. Вас. 154.
Харсо́нський, а, е. Херсонскій. Шейк.
Харсо́нщина, ни, ж. Херсонская губернія. Шейк.
