Харсу́н, на́, м. 1) = Борсук. Вх. Пч. II. 6. О. 1862. II. 62.
Харци́з, за, м. Разбойникъ, грабитель. Не звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити. Котл. Ен. IV. 50.
Харци́зити, жу, зиш, гл. Разбойничать, грабить.
Харци́зник, ка, м. = Харциз. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері-вдовиці. К. Іов. 53.
Харци́зство, ва, с. Грабежъ, разбой. Чума, война, харцизство, голод. Котл. Ен. III. 27.
Харцизя́ка, ки, м. Ув. отъ харциз. К. ЧР. 343. Возьміть його, харцизяку — він уб'є мене. Шевч. 292.
Харцизя́цький, а, е. Разбойничій. К. Дз. 69.
Харч, чу, м. и чі, ж. Харчи, съѣстные припасы, кормъ. Наймися, наймитку, у мене, а я у попа — для луччої харчі. Ном. № 10336. Гей вже наші, наші сіромахи без харчів помарніли. Грин. III. 595. На Бо́жій ха́рчі бу́ти, рости́. Быть вскормленнымъ, воспитаннымъ въ чужой семьѣ. А сотник був собі багатий, то в його, знаєте, росло на Божій харчі, за дитину, чиєсь байстря. Шевч. 492.
Харча́ти, чу́, чи́ш, гл. Хрипѣть, трудно дышать. Брати аж харчать — сплять. Мнж. 26. Де упали, там заснули, сопли, харчали і хропли. Котл. Ен. I. 21.
Харчи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Харчувати. Харчив його місяць. Прил. у.
Харчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. = Харчуватися. Перше всіх диких сусід своїх почали, мабуть, поляне з поля харчитись. К.
Харчівни́к, ка́, м. Кормящійся. У мене є сім душ харчівників: я, жінка і п'ятеро дітей, а хліб дорогий. Волч. у.
Харчови́й, а́, е́. Для съѣстныхъ припасовъ, съ съѣстными припасами. Харчові клунки. Стор. II. 203.
Харчува́ння, ня, с. 1) Столованіе, прокормленіе. К. Досв. 115. Славивсь він добрим харчуванням між усіма куренями. К. 2) = Харч. Загубила торбу з хлібом.... загубила харчування. ЕЗ. V. 153.
Харчува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Кормить, давать столъ, прокармливать. Уже се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. Котл. Ен. IV. 63, А що ти візьмеш? — А що дасте. Аби харчували. Грин. II. 116. 2) Харчу́йте здоро́ві! Хлѣбъ да соль! Харчуйте здорові! — Дякувать, просимо і вас. Шух. I. 140.
Харчува́тися, чу́юся, єшся, гл. Кормиться, питаться, столоваться. Харчувався він тільки хлібом та водою. Грин. II. 153. Я в неї харчуюсь. Кіев,
Ха́рьків, кова, м. Харьковъ (городъ). Шейк.
Ха́рьківка, ки, ж. Родъ шапки: смушковый околышъ, плисовый или бархатный верхъ. Вас. 156.
Ха́рьківський, а, е. Харьковскій. Шейк.
Ха́рьківщина, ни, ж. Харьковская губернія. Шейк.
Харя́щ, щі, ж. Кустарникъ, заросль. Вх. Лем. 478.
Хаса́тися, са́юся, єшся, гл. Сторониться, чуждаться. Чого ти мене хасаєшся, неначе чорт херувимського ладану. Канев. у.
Ха́та, ти, ж. Домъ, изба, хижина. Моя хата з краю, я нічого не знаю. Васильк. у. Чи се тая удівонька, що на розі хата? Чуб. Рі́зана ха́та. Хата, сложенная изъ бревенъ, перерѣзанныхъ по длинѣ надвое. Шух. I. 89. Ха́та без штані́в. Не имѣющая сѣней. Вас. 195. Въ Подоліи ха́тою называютъ иногда могилу, а домъ тогда куріне́м. Хати наші на цвинтарі, а вас просю до куріня. О. 1861. XI. Св. 52. Отсюда вѣроятно: Тут тобі́ й ха́та! Тутъ тебѣ и смерть, тутъ тебѣ и конецъ. Ном. № 273. Дя́дькова ха́та. Тюрьма. А шо ж мені буде, як ударю таку паню по вуху? То ще доведеться жити у „дядьковій хаті“. Грин. I. 112. Держа́тися ха́ти. См. Держатися. Ум. Ха́тка, ха́тонька. Грин. III. 234. Ха́точка. Хатки біленькі виглядають. Шевч. 407. Хаточки поховались у біленькі садки. МВ. I. 106.
Хати́на, ни, ж. 1) = Хата. Чи ти мене, Василю, не знаєш, що ти мою хатину минаєш? Нп. 2) = Кімната. КС. VII. 431. 3) = Прибік 2. Вас. 195. Ум. Хати́нка, хати́нонька. Грин. III. 308. Хати́ночка. Благав у Бога тільки хату, одну хатиночку в гаю, та дві тополі коло неї. Шевч. 550.
Ха́тка, ки, ж. Ум. отъ хата.
Ха́тник, ка, м. Домосѣдъ. (Гуцульщина. Отъ В. Дорошенка).
Ха́тній, я, є. Комнатный, домашній, находящійся въ домѣ. Двері хатні. Вас. 195. Чуб. VII. 383. Хатня собака. Хатній поріг. Хатнього злодія не встережешся. Ном. № 11096. Казала полюва миша хатній. Мнж. 8.
