Хвиґу́ра, ри, ж. 1) Фигура. 2) Крестъ на дорогѣ. Чуб. I. 186. Іде насеред роздорожжя, де три дороги сходяться і де є три фигури. Драг. 56.
Хвиґу́рно, нар. Фигурно? Хвиґурно вирізаний хрест. Стор. II. 159. Голова між ніг вплелася, а задня вгору піднялася, — умер фигурно неборак. Котл. Ен. V. 49.
Хви́жа, жі, ж. Вьюга, мятель. На дворі хвижа. Ном. № 6851. Під таку хвижу не одно одубіє. О. 1861. V. 72. Та се якісь люде приїхали, — за хвижею і не видно. О. 1861. V. 72.
Хвиза́нка, ки, ж. = Ковзалка. Вх. Зн. 65.
Хвизи́на, ни, ж. Лента. Ти бач, яка широка хвизина. С. Бугаевка, Кіев. у.
Хви́ленька, ки, хви́лечка, ки, ж. Ум. отъ хвиля.
Хвилечний, а, е. Волнующійся? Зараз стала злосопротивна хвилечна хвиля на Чорному морю притихати. АД. I. 182. З Чорного моря хвилешна хвиля уставає. АД. I. 182.
Хвили́на, ни, ж. Минута. Зожди одну хвилину. К. ЦН. 169. Що-хвили́ни. Каждую минуту, ежеминутно. Згадую що години, що-хвилини. МВ. Ум. Хвили́нка, хвили́нонька, хвили́ночка. За час, за годинку, за малу хвилинку качається Нечаєва головка по ринку. Гол. I. 9. І буду дома за малу хвилинку. К. МБ. X. 19. Пождіть, кумцю, на хвилиночку. Св. Л. 59.
Хвили́нник, ка, м. = Хвилівник. ЗЮЗО. I. 113.
Хвили́нонька, хвили́ночка, ки, ж. Ум. отъ хвилина.
Хвили́ти, ся, лю́, ся, лиш, ся, гл. = Хвилювати, ся.
Хвилі́вник, ка, м. Раст. Змѣевикъ, Aristolochia Clematitis L. Третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу то хвилівник, то друге безділля. Мкр. Н. 4.
Хвилі́лник, ка, м. = Хвилівник. ХС. VII. 416.
Хвилозо́п, па, хвилозо́ф, фа, м. = Филозоф. Один хвилозоф, чи й богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. I. 230.
Хвиль, ля, м. 1) Валетъ въ картахъ. 2) Названіе игры въ карты и козырной дамы въ той же игрѣ. КС. 1887. VI. 368.
Хви́лька, ки, ж. 1) Родъ карточной игры. 2) Валетъ въ этой игрѣ. 3) Ум. отъ хвиля.
Хвильови́й, а́, е́. 1) Волнообразный. 2) Минутный, скоротечный. Хвильова думка. Левиц. I. 469.
Хвилюва́ння, ня, с. Волненіе.
Хвилюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Волноваться, бѣжать волнами. Хвилює річка. Трави у степу хвилюють на просторі. К. Псал. 211. 2) О слезахъ: дрожать на глазахъ. Він подививсь мені в вічі і подививсь на дочку. А в дочки сльози хвилюють. МВ. II. 117.
Хвилюва́тий, а, е. Волнообразный, волнистый. Полонини — се то рівні, то горбуваті, то хвилюваті обшари високих гір. Шух. I. 184.
Хвилюва́тися, лю́юся, єшся, гл. Волноваться. Її груди хвилювалися бажанням досягти до того, про що марила сестра. Левиц. I. 300. Їду полем чистим, гляну оком бистрим — филюються жовті ниви житом колосистим. К. Досв. 6.
Хви́ля, лі, ж. 1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. Мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. О. 1861. IV. 31. 2) Буря, порывы вѣтра. Борз. у. Хвилею багато яблук позбивало. Сосн. у. Гряд з хвилею. Пирят. у. 3) Минута, время. В добру хвилю чекай злої. Ном. № 5885. Ото по тій хвилі я пішов до пана. Канев. у. 4) Хорошая погода. Гн. I. 50. Ум. Хви́лька, хви́ленька, хви́лечка. Часом прийде хтось до хати на хвильку.... мусиш сісти хоч на хвилю. ЕЗ. V. 196. Ото той волик несе їх, і так несе: що хвилька, то й милька. Рудч. Ск. I. 119. Зустрілись на одну хвилечку. Г. Барв. 81.
Хвиля́стий, а, е. 1) Волнистый; волнующійся. Міус. окр. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хто ворітьми запер хвилясте море, як ринуло із черева земного. К. Іов. 84. 2) О матеріи: муаровый. Стьонжка хвиляста. Борз. у. Купила два аршини стрічки червоної хвилястої, дуже гарна — так хвиля по їй і ходе. Пирят. у. 3) О смушкѣ: „волнистый съ крѣпкими низкими волнообразными завитками“. Вас. 198.
Хвилястогри́вий, а, е. Съ волнистой гривой, съ развѣвающейся гривой. Кони-
