ченько хвилястогривий його до віська не несе. Греб. 354.
Хвиля́тися, ля́юся, єшся, гл. Качаться. Ровен. у.
Хви́ндя, ді, ж. = Хиндя. Радом. у.
Хви́нтик, ка, м. Франтикъ.
Хвинти́ти, чу́, ти́ш, гл. Важничать. Дивись ти, як хвинтить зачав! неначе й справді пишна птиця. Гліб.
Хви́рса, си, ж. = Хвижа. Черк. у.
Хвистки́й, а́, е́. Гибкій. Одна дівча була гостренька.... швидка, гнучка, хвистка, порскенька. Котл. Ен. III. 72.
Хвись, меж., выражающ. ударъ съ размаху по чему нибудь. Вхопив камінчик, прицілився.... і Ремула по лобу хвись. Котл. Ен. V. 70.
Хви́ськати, каю, єш, гл. Хлестать, бить. Хвиськав батогом по сухих кінських ребрах. Левиц. I. 457.
Хвиськи́й, а́, е́. Хлесткій.
Хви́сьнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ хвиськати. Хлестнуть. Хвисьнув батогом по конях. Левиц. Пов. 98.
Хвитки́й, а́, е́. Скорый, поспѣшный. Своїм питаннячком хвитким не дала йому вимовити слова. МВ. (О. 1862. I. 79).
Хвица́ти, ца́ю, єш, гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Васильк. у. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати. КС. 1882. IX. 586.
Хвицли́вий, а, е = Брикливий.
Хвицну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ хвица́ти. Вона (кобила) його як хвицне! так, що йому і свічки у очах показались. Рудч. Ск. I. 7.
Хвицону́ти, ну́, не́ш, гл. То же, что и хвицнути, но съ большей силой. Скаче, ще й хвицонув скільки раз. Св. Л. 205.
Хви́ща, щі, ж. Сильный холодный дождь или снѣгъ съ вѣтромъ. Там така хвища на дворі, шо й собаки поховались. Волч. у. Слов. Д. Эварн.
Хвия́лка, ки, ж. = Хвіялка, Viola odorata. Ум. Хвия́лочка, хвия́вочка.
Хві́рза, зи, ж. Вьюга. Миргор. у.
Хві́ртка, ки, ж. Калитка. Чуб. VII. 393. Піп у хвіртку, а чорт у і дірку. Ном. № 211. См. Фіртка. Ум. Хві́рточка.
Хвіст, хвоста́, м. 1) Хвостъ. Прив'язали до хвоста коневі. Рудч. Ск. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Та ще й закрутки покручено, — мабуть на всяку тварь, шоб і хвоста в дворі не було. Г. Барв. 417. 3) Шлейфъ, хвостъ платья. Не вмієте так вертіти хвостом та крутити головою, як уміє Люцина та Рузя. Левиц. I. 319. 4) = Нечеть. Вас. 156. 5) Названіе одного изъ играющихъ въ плаз мальчиковъ. Ив. 19. 6) мн. Хвости́ = Уси. (См. Ус 3). КС. 1893. V. 282. 7) Крути́ти хво́стом. Хитрить, вилять. Крутить хвостиками. Ном. № 3003. 8) Хвоста́ вкрути́ти. Сбить спесь. Швидко ми вам хвоста вкрутимо! не довго гордуватимете нами. К. ЧР. 72. 9) Ви́бийте собі́́ хвіст об тин. Оставьте пожалуйста ваши приставанья? Котл. МЧ. 438. Остальныя знач. см. подъ словомъ фіст. Ум. Хво́стик, хвости́ченько, хвосто́к, хвосто́чок. Кожда лисиця свій хвостик хвалить. Ном. № 9459. Я курочку під пашечку, єї хвосток видко. Чуб. V. 681. Копитцем луг пробігає, а хвостиченьком землю замітає. Чуб. III. 295. Коточок заховався в куточок, тілько видно хвосточок. Мил. 44. Піди, вовчику! — Піди, хвостику! — шутятъ надъ тѣмъ, кто, будучи посланъ, по лѣности посылаетъ за себя другого. Ном. № 10864. Ув. Хвости́ще. Рудч. Ск. I. 16. Хвостя́ка. Здоровенний хвостяка.
Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду. Мир. Пов. I. 124. 3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260.
Хві́тька, ки, ж. = Мантачка. Лебед. у.
Хві́тькати, каю, єш, гл. Посвистывать. Жовна фітькала, туркала горлиця. Св. Л. 211.
Хвітьхві́тькати, каю, єш, гл. = Хвітькати. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Та так собі і хвітьхвітькають. Кв.
Хвітю, ''меж., выраж. звукъ отъ метенія. Хвітю-хвітю! повна скриня оксамиту. Загадка о сметаемой сажѣ. Ном., стр. 299, № 310.
