Хвіщ, хвоща́, м. 1) = Хвощ. 2) = Хвощанка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Хвія́лка, ки, ж. Раст. фіалка, Viola odorata. Дід о хлібі, а баба о хвіялках. Ном. № 13070. Ум. Хвія́лочка. Нехай же я на тій горі погуляю, хвіялочок на віночок назриваю. Мет. 138.
Хві́яти, хві́ю, єш, гл. — до ко́го, чо́го. Склоняться къ кому, чему. На городі дві тополі, трета до них хвіє. Гол. I. 269.
Хві́ятися, хві́юся, єшся, гл. Колебаться, качаться. Корабель хвіється.
Хвої́на, ни, ж. = Хвоя. Ум. Хвої́нка. Ном. № 8466.
Хво́їти, хво́ю, їш, гл. Бить лозою. Як почне її хвоїть, примовляючи: було не савити, не варварити. Ном. № 4007.
Хвоїщ, ща́, м. Раст. а) Equisetum limorum L. ЗЮЗО. I. 191. б) Equisetum hyemale L. ЗЮЗО. I. 121.
Хвойди́на, ни, ж. Прутъ, хворостина. Шейк.
Хвойли́чник, ка, м. = Хвилівник. ЗЮЗО. I. 113.
Хвойови́й, а́, е́. Сосновый. Хвойовий ліс. Черниг. у.
Хвора́, ри́, м. Болѣзнь? Пущу коника по двору свому тестеві на хвору. Чуб. III. 204.
Хво́рий, а, е. Больной. Не вставай: ти хвора. Шевч. 192. Хворий лежить, та без пам'яти хліб їсть. Ном. № 8136.
Хво́рість, рости, ж. Болѣзнь. Кому користь, а нам хворість. Ном. № 2347.
Хворі́ти, рі́ю, єш, гл. Болѣть. Ой щоб тому да три літа хворіти, хто побрав зазульчини діти. Чуб. III. 157. У чумаків воли хворіють. Драг. 167.
Хво́ркус, са, м. Молодець? Ну й хворкус! Зміев. у.
Хво́рма, ми, ж. Форма.
Хвормува́ти, му́ю, єш, гл. Формировать, придавать форму. Народ формує свої ідеї.... О. 1861. XI. 105.
Хворо́ба, би, ж. 1) Болѣзнь. Що панська хвороба, то наше здоров'я. Ном. № 1154. 2) Употребл. презрительно для обозначенія ничтожнаго количества. Що там і грошей тих — хвороба! Ном. № 7704. 3) Хворо́би тепе́р зро́биш, підеш и пр. Бранчивое выраженіе, обозначающее невозможность, сдѣлать, пойти и пр. Хвороби тепер у льох підеш. Радом. у.
Хворови́й, а́, е́. Болѣвшій. Це дитина не хворова: її тільки перехрестили, а вона і вмерла. Харьк. у.
Хворови́тий, а, е. Болѣзненный.
Хворо́ст, ту́, м. Хворостъ. Св. Л. 157. Лежить під хворостом та й крутить хвостом. Ном. стр. 293, № 119.
Хворосте́ць, тцю́, м. Мелкій хворостъ. Хто по хворостець побіжить, щоб у грубці прокинути? Г. Барв. 441.
Хворости́на, ни, ж. Хворостина. Не мила та хворостина, що по очах била. Ном. № 4127. Ум. Хворости́нка.
Хворости́ння, ня, с. То-же, что и хмиз? Пішов мужик одбувать свою панщину в ліс, збірать хворостиння. Грин. II. 72.
Хворости́ти, щу́, сти́ш, гл. Бить хворостиной, розгой.
Хворостня́к, ка, м. = Хмиз. Як докопаю, хворостняком затрушу. Мнж. 2.
Хворостяни́й, а́, е́. Сдѣланный изъ хвороста. Хотин. у.
Хворо́та, ти, ж. = Хвороба. Вх. Лем. 478. Не дішов багатий до своєго двора, перестріла богача сильная хворота. Гол. III. 269.
Хворте́ця, ці, ж. Крѣпость. Мир. ХРВ. 168. „Ріжте, бийте“! — на фортеці кричить Гамалія. Шевч. 59.
Хвортуви́на, ни, ж. = Хвортуна. А потеряв я хвортувину через молоду дівчину. Чуб. V. 938.
Хворту́на, ни, ж. Судьба, фортуна. Рудч. Чп. 219. Ой я б, мамо, не тужила, а Бога молила, щоб моєму козаченьку хвортуна служила. Мет. 20. Ум. Хворту́нонька. Чуб. V. 287.
Хвортуни́на, ни, ж. = Хвортуна. Ой хвортуно, хвортунино! що ти учинила? Мет. 63.
Хворту́нити, нить, гл. безл. Везти, удаваться. Йому хвортунить. Ном. № 1631.
Хворшт, та, м. Доска въ 1 ½ вершка толщины.
Хво́рявий, а, е = Хворовитий.
Хворя́ка, ки, об. Больной, больная. Як понедужав мій товар, так я од хворяк і не одходила. Нѣжин. у.
Хворя́ти, ря́ю, єш, гл. = Хворіти. Після того хворяла вона днів зо три, чи й білш. Екатериносл. у.
Хво́стати, таю, єш и хвощу́, щеш, гл. 1) Ударять кнутомъ по воздуху. Та не хвостай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би коло волів. Липов у.
