2) О дождѣ: лить съ шумомъ. Ой єсть у полі а чорная хмара, і із тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще. Чуб. V. 1002.
Хвоста́тий, а, е. Хвостатый, имѣющій хвостъ, съ длиннымъ хвостомъ. Миші хвостаті. МУЕ. I. 132. (Полт.). Постановить: пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать. Гліб.
Хво́статися, таюся, єшся, гл. 1) Волочиться, тянуться сзади (объ одеждѣ). НВолын. у. 2) Хвоста́тися. Спѣшно дѣлать, спѣшить. А нуте хвостаться, шоб не остаться. Мнж. 165.
Хвоста́ч, ча́, м. 1) Съ длиннымъ хвостомъ. 2) Неводъ, сѣть съ хвостомъ. 3) Раст. Achyrophorus maculatus Scop. ЗЮЗО. I. 109.
Хвоста́чка, ки, ж. Въ загадкѣ названіе ложки. Є у нас бучок, а на бучку яворець, на яворці конопка, на конопці глинка, а на глинці млячка, а в ній хвостачка. Ном. стр. 301, № 409.
Хво́стик, ка, хвости́ченько, ка, хво́стичок, чка, м. Ум. отъ хвіст.
Хвости́ще, ща, с. Ув. отъ хвіст. А що ти, хвостище-помелище, гадало, як од того проклятого хортища втікало? Рудч. Ск. I. 116.
Хвостня́к, ка, м. Раст. Hippuris vulgaris L. ЗЮЗО. I. 125.
Хвостови́к, ка́, м. Часть плуга: клинъ, при помощи котораго можно опускать плугъ глубже или мельче. Канев. у. Чуб. VII. 399.
Хвосто́к, тка́, хвосто́чок, чка, м. Ум. отъ хвіст.
Хвостя́, тя́ти, с. Употребл. обыкновенно во мн. ч.: хвостя́та. Рогатый скотъ. Пара хвостят. Вас. 197.
Хвостя́га, ги, ж. = Хвостяка. І хвостяги нема у дворі. Ном.
Хвостя́ка, ки, м. 1) Ув. отъ хвіст. Здоровенний хвостяка. 2) ж. Одна штука рогатаго скота. Та в його є пара хвостяк. Ум. Хвостя́чка. Як би не він, у тебе в дворі і хвостячки не було б. Новомоск. у.
Хво́ськати, каю, єш, гл. = Хвиськати.
Хво́сьнути, ну, неш, гл. = Хвисьнути. Хвосьнув коня батогом. Грин. II. 179.
Хво́шка, ки, ж. Шкура дохлой овцы или козы. Херс. г.
Хво́шти, тів Сегментъ въ колесѣ. Ольгоп. у.
Хвощ, ща́, м. Раст. а) = Хвоїщ а). ЗЮЗО. I. 121. б) — зі́мній = хвоїщ б). ЗЮЗО. I. 121.
Хвоща́нка, ки, ж. Пучекъ хвоща, соломы или камыша, при помощи которыхъ моютъ деревянные некрашенные полы. Сим. 130.
Хвоща́тися, ща́юся, єшся, гл. Шляться. Де ти хвощався? Зміев. у.
Хво́я, хво́ї, ж. Сосна, Pinus sylvestris L. ЗЮЗО. I. 131. Довгий, як хвоя. Ном. № 8621. Поїдьмо до бору та зрубаймо хвою, та поставмо комору та посеред двору. Нп.
Хвузія, зії, ж. Ружье. Салдати з хвузіями на сонці так і сяють. Драг. 198. Фузію намірив, обох разом застрілив. Гол. III. 63.
Хвук, ка, м. 1) = Фук. Хвук на хвук як піде, то забачиш, що з того нічого не буде. Ном. № 3292. 2) Веретено. Дівки, беріть в руки хвуки (веретена), завтра Великдень. Ном. № 10053.
Хву́ра, ри, ж. = Хура. Ми тебе доставим аж до того міста, где ти маєш хвуру брати. Чуб. V. 1043.
Фву́рман, на, м. = Хурман. Грин. II. 195.
Хвус, су, м. = Гуща. Вдова здибала в фляшці трошки оливи, але не хтіла дати, бо казала, що то вже хвус. Гн. I. 94.
Хву́ста, ти, ж. = Хуста. Kolb. II. 57.
Хе-хе, меж., выражающее смѣхъ. А ми… хе-хе! а ми жонаті. Шевч. 180.
Хе́кати, каю, єш, гл. = Ха́кати. Як літом собака хекає, виваливши язик, то то, кажуть, він приказує: „на ката хата, на ката хата“. Ном. № 10288.
Хе́кнути, ну, неш, гл. Вскрикнуть съ звукомъ хе, хек — при ударѣ, напр. Я, каже, добре йому дав, він аж хекнув. Новомоск. у.
Хендо́гий, а, е. Чистый, опрятный. Хоч будеш убогий, аби-сь був хендогий. Ном. № 11253.
Херуви́м, ма, м. Херувимъ. К. МХ. 28. Митра на голові херувимом дана. Чуб. I. 179. Ум. Херуви́мчик. Двокрилий херувимчик. Левиц. I. 286.
Херше́бок, бка, м. Рубанокъ для первоначальнаго строганія. Вас. 149.
Хи! меж. 1) Фу! Хи ти скаженої собаки люде, неначе я один в світі тіки і є. Драг. 127. 2) Дѣтск. Обожжешься. О. 1862. IX. 119.
Хи-хи! меж., выражающее смѣхъ. Хи-хи-хи! зареготавсь о. Хведор. Левиц. I. 136.
