земля гуде, тин розлягається: на хвастуні свити нема, він величається. Нп.
Хвасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Прилаживать, пригонять. 2) Фальшить, идти неправильно. Колесо хвасує.
Хват, та, м. Родъ рыбы: Aspius rapax. Вх. Пч. II. 18.
Хвата́льний, ного, м. Шутливая передѣлка слова „квартальный“ (надзиратель). А тут вже й хватальний вийшов бач провадить мене до сібірки. О. 1862. I. 42.
Хва́таний, а, е = Хапаний. Лучче своє латане, ніж чуже хватане. Ном. № 9685.
Хватани́на, ни, ж. = Хапанина. Яка лапанина, така й хватанина. Ком. Пр. № 831.
Хвата́ти, та́ю, єш, гл. = Хапати. Оце хватає, наче собака. Ном. № 4834.
Хвата́тися, та́юся, єшся, гл. = Хапатися. Хватавсь з синком поговорити. Котл. Ен. III. 69. Нум, брате, скорійше хвататься, щоб нам оцю кашу поїсти. Рудч. Ск. I. 42. Еней з Сивилою хватались, до пекла швидче щоб прийти. Котл. Ен. III. 10.
Хвати́ти, чу́, тиш, гл. Хватить, схватить. Венеру за виски хватило, як глянула, що там Дарес. Котл. Ен.
Хва́тка, ки, ж. Снарядъ для ловли рыбы: два взаимно перекрещивающихся деревянныхъ обруча (би́льце), прикрѣпленныхъ къ ручкѣ (держа́к); къ обручамъ прикрѣпляется четырехугольная сѣтка. Это хва́тка черпако́ва въ отличіе отъ хва́тки стоя́чої, которая опускается не горизонтально, а вертикально внизъ. Браун. 14, 15. О. 1861. XI. 116.
Хва́тки, ток, ж. 1) Ухватъ. Мил. М. 95. 2) = Чаплія. Сим. 187.
Хватки́й, а́, е́. 1) = Хапкий 1. І ти не дуже то хваткий, і я не швидка. Ном. 2) = Хапкий 2. Там такий хваткий: що побаче, то й його. Черк. у.
Хватко́м, нар. = Хапком.
Хватну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ хватати.
Хвато́к, тка́, м. Въ выраженіи: на хватку́. Наскоро, спѣша. Випив на хватку стакан чаю. Мир. ХРВ. 261.
Хвать, меж. Хвать. „На злодію шапка горить!“ — А він собі хвать за голову. Ном. № 11097.
Хватькома́, нар. = Хватком. Рк. Левиц.
Хва́цький, а, е. Молодецкій. Хвацьке запорожське військо викоренили. Стор. II. 205.
Хва́цьки, нар. Молодецки.
Хвашія, шії, ж. Полоса, вырѣзанная вдоль выдѣланной кожи. Вас. 158. Там у мене під лавою єсть фатія ременю, заплатив я четвертак. Грин. III. 563. Вообще вырѣзанная полоса кожи. Давай йому кару давать — дерти хвашії і соллю солить, та й знов притулюють, а в другому місті ріжуть. Так, поки і вмер. Грин. III. 588.
Хве!' меж., выражающее отвращеніе, гадливость, фи. Хве-хве! руська кость пахне! Рудч. Ск. I. 99.
Хвель, лю, м. ? Дивного хвелю чоловік. Ном. № 13901.
Хверт, та, м. Названіе буквы ф. Хвертом по під боки взявся. Ном. № 2481. А ну до хве́рта! Ном. № 12412. Существовало обыкновеніе: когда кто-либо изъ дѣтей позволитъ себѣ въ присутствіи другихъ испустить вѣтры, на притолкѣ у дверей писалась мѣломъ буква ф (иногда и крестъ), провинившійся поднимался за уши и долженъ былъ цѣловать написанное. Это и называлось: тягти́ до хверта́. Ум. Хве́ртик. См. Фертик.
Хверцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Щеголять, франтить. Хверцюй же тепер простоволоса.
Хве́ршал, ла, м. Фельдшеръ.
Хве́ршалка, ки, ж. Фельдшерица. Харьк. у.
Хве́ршальський, а, е. Фельдшерскій. Харьк. у.
Хверя́зя, зі, ж. Ферязь. У князя хверязя, а в нас і очкур. Ном. № 1596.
Хвест, та, м. Пиръ, празднество. Купно тут собрані, на хвест сей созвані священники з попадями, бакаляри з співаками. Гол. II. 496.
Хве́хвер, ру, м. Перецъ. Оце яка в мене одрижка — все хвехвер та шахран одригується. Грин. II. 177.
Хви́ґа, ґи, ж. 1) Винная ягода, Ficus carica L. ЗЮЗО. I. 123. А діточкам черевички, хвиґ та винограду. Шевч. 116. 2) хви́ґи-ми́ґи. Лакомства, сласти. Були там і всякі панські шпундри, і витребеньки, і хвиґи-миґи, і дуже добре частування. Стор. М. Пр. 150.
Хвиґлюва́ти, лю́ю, єш, гл. Юлить, увертываться. Не хвиґлюй, не поможеться. Черк. у. Хвиґлює, щоб хто пішов. Черк. у. См. Фиґлювати.
