№ 9460. 3) Угрожать, обѣщать. Грин. III. 249. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Мет. 117. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256.
Хвалі́й, лія́, м. Хвалитель.
Хвалістра́нт, та, м. Хвастунъ. Оце хвалістрант: убрався в батькову свиту та й чваниться. Брацл. у.
Хва́лощі, щів, ж. Похвальба. НВолын. у.
Хвальба́, би́, ж. 1) Похвала, хваленіе. Хвальба сорочки не дасть. Ном. № 7477. Власна хвальба не платить. Ном. № 2561. 2) Хвастовство. Хвальба повні торби, а в тіх торбах пусто. Чуб. I. 282. 3) Угроза.
Хва́лька, ки, ж. 1) Валетъ въ картахъ. КС. 1887 VI. 463. 2) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 465.
Хвалько́, ка́, м. Хвастунъ. Поки хвалько нахвалиться, чванько начваниться, будько набудеться, а батько наб'ється. Ном. № 5680.
Хва́льний, а, е. Достойный хвалы.
Хва́льш, ші, ж. Фальшь, надувательство, обманъ. Помилка за хвальш не йде. Ном. № 7446.
Хвальши́ве, хвальши́во, нар. Фальшиво, ложно, неискренно. Як хвальшиве кажу — Боже мене скарай. НВолын. у.
Хвальши́вий, а, е. 1) Фальшивый, поддѣльный, ложный. Осей перстінь, що фальшивим способом віроблений. Гн. I. 147. 2) Неискренній, лицемѣрный.
Хвальши́во. См. Хвальшиве.
Хвальшува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Поддѣлывать, фальсифицировать. По фальшованих ще за наших прадідів історичніх документах. К. ХП. 34. 2) Лицемѣрить, неискренно что-либо дѣлать. Ти Богу присягала фальшуючи. К. ЦН. 264. Ти бачиш, як вони фальшують з нами (ляхи з українцями). К. ПС. 30.
Хвалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Перетирать, переминать толченое конопляное сѣмя передъ выжиманіемъ изъ него масла. Лебед. у.
Хвалюші́, лю́ш, ж. = Валюша.
Хвалю́шник, ка, м. = Валюшник.
Хваля́щий, а, е. Хвастунъ, тотъ, кто хвастаетъ. Хвалящому і Бог не помагає. Ном. № 2593.
Хванд, ду, м. = Ус 3. Мнж. 193.
Хванти́на, ни, ж. = Фантина. Баба моя носила оцю хвантину, а далі мати, а потім жінка. Лебед. у.
Хва́нтя, тя, с. Одежда, платье. Черк. у.
Хварао́н, на, м. Фараонъ. Ти Мойсея со ізраільтянами перевіз через море, хвараона потопив і зробив йому великеє горе. Чуб. I. 166. Як жиди вийшли з Єгипту, пустився здоганяти їх фараон. Гн. II. 227.
Хва́рба, би, ж. 1) = Фарба. Шевч. 517. 2) Кровь (у раненаго звѣря). Показа́в хва́рбу вовк. Волкъ раненъ, видны слѣды крови.
Хварбува́ти, бу́ю, єш, гл. = Фарбувати.
Хвари́нник, ка, м. Барышникъ, торгующій лошадьми. Сквир. у.
Хва́рту́х, ха́, м. Передникъ. Чуб. VII. 429. Ближча сорочка, неже хвартух. Ном. № 9729. См. Фартух. Ум. Хвартушо́к, хвартуше́чок. Чуб. V. 75.
Хвартуши́на, ни, ж. = Хвартух. Спідничина не зіходить, хвартушина не стече. Грин. III. 268. Як була я молодою преподобницею, повісила хвартушину над віконницею. Шевч. 187. Ум. Хвартуши́нка.
Хвартушо́к, шка́, м. Ум. отъ хвартух.
Хва́ска, ки, ж. = Фаска. Ум. Хва́сочка.
Хвасо́ленька, хвасо́лечка, ки, ж. Ум. отъ хвасоля.
Хвасоли́на, ни, ж. = Квасолина.
Хвасоли́ння, ня, с. Стебли фасоли.
Хвасо́ля, лі, ж. = Квасоля. Високий, як тополя, а дурний, як хвасоля. Ном. № 6346. Ум. Хвасо́ленька, хвасо́лечка, хвасо́лька.
Хваст, ту, м. 1) = Хвастун. Семен — хваст такий, що як би хвіст, то б і боки пооббивав. Черк. у. 2) = Бур'ян. Вх. Лем. 478. Ум. Хва́стик.
Хва́стати, таю, єш, гл. Хвастать. Не хвастай, що в тебе сто рублів є. Ном. № 11213.
Хва́стик, ка, м. = Хвастун. Мнж. 193. Хвастик з вас! МВ. (КС. 1902. X. 150).
Хва́сті, тів, ж. = Хвастощі. Дайте санчат хвасті підомчать. Ном. № 13535.
Хвастли́вий, а, е = Хвастовитий. Багатого з хвастливим не роспізнаєш. Фр. Пр. 92.
Хвастли́во, нар. Хвастливо.
Хвастови́тий, а, е. Хвастливый. Ну, та й хвастовитий парубок: і те в його гарне, і се в його гарне, і тільки сам він і гарний. Зміев. у.
Хва́стощі, щів, ж. мн. Хвастовство. Мир. ХРВ. 121. Харьк. у., Борз. у.
Хвасту́н, на́, м. Хвастунъ, хвастливый человѣкъ. Ном. № 2572. Хвастун іде —
