ло красти, піду лучче хазяйнувати. Рудч. Ск. I. 192.
Очува́тися, ва́юся, єшся, гл. Отзываться, чувствоваться. За молодих літ нічого й не боліло, а на старість усе вчувається. Васильк. у.
Очужі́лий, а, е. Сдѣлавшійся чужимъ. Знайшов modus vivendi з очужілими земляками. К. ХП. 26.
Очужі́ти, жі́ю, єш, гл. Сдѣлаться чужимъ.
Очу́матися, маюся, єшся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Очумався вже в хаті. Мир. ХРВ. 54.
Очу́нювати, нюю, єш, сов. в. очу́няти, няю, єш, гл. Приходить, прійти въ себя, оправиться, выздоровѣть. Г. Барв. 195. Як поїм я його (молока), то здається зараз і очуняю. Рудч. Ск. I. 133. Оце трохи очуняв, а то було так придавило, що трохи не вмер, — кобиляче молоко п'ю. Верхнеднѣпр. у. Сивилла трохи очуняла. Котл. Ен. III. 15.
Очу́тися, чу́юся, єшся, гл. = Очутитися 1. Вх. Зн. 45.
Очу́тити, ся. См. Очучати, ся.
Очуті́ти, ті́ю, єш, гл. = Очутитися 1. Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї. МВ. (О. 1862. I. 97).
Очу́хатися, хаюся, єшся, гл. Обтереться, стереться. Вх. Лем. 443.
Очухра́ти, ра́ю, єш, гл. = Обчухрати.
Очуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. очу́ти́ти, чу́чу́, ти́ш, гл. Приводить, привести въ чувство. А бідна княнейка сім рази зімліла… баба не пильнує паню очучати. Гол. I. 90. Хворий лежить як мертвий, а стали терти, то й очутили його.
Очуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. очу́ти́тися, чу́чу́ся, ти́шся, гл. 1) Приходить, прійти въ чувство, очнуться. Не знаю, що й робити, як оживити губи її побілілі, як їй запомогти очутитись. Г. Барв. 537. 2) Обнаруживаться, обнаружиться, проявляться, проявиться. Я вже тоді взнав, як очутилось, де крадене. Новомосковск. у. Провалилась у ставок… так мабуть через місяць і очути́лось: почали ноги крутити. Пирят. у.
Оша́да, ди, ж. и Оша́дина, ни, ж. = Ожелест. Вх. Лем. 455.
Ошаді́ти, ді́ю, єш, гл. О деревьяхъ: покрыться инеемъ, обмерзнуть. Желех. Вх. Лем. 455.
Ошалапу́тити, пу́чу, тиш, гл. Одурачить, обмануть. У Харькові тебе швидко ошалапутять. Волч. у.
Ошалемоні́ти, ні́ю, єш, гл. = Ошаліти. Ти ошалемоніла, чи що, що таке верзеш. Лохвиц. у.
Оша́лений, а, е. Ошалѣлый, шальной.
Ошалі́ти, лі́ю, єш, гл. Ошалѣть. Чуб. I. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378.
Ошанува́ння, ня, с. Почтеніе. Моє вшанування, ясновельможний грапе! Рудч. Ск. II. 203.
Ошану́ти, ну́, не́ш, гл. Охватить. Такий нас ошанув страх, що не знаю. Грин. Изъ устъ 93.
Ошану́тися, ну́ся, не́шся, гл. Обмануться. Чи добре що купив? — Ба, де там — ошанувся. НВолын. у.
Ошанцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Обнести, укрѣпить окопами.
Ошанцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Окопаться, засѣсть.
Оша́ра, ри, об. Оборвышъ. Харьк. у.
Оша́рпанець, нця, м. Оборванецъ.
Оша́рпати, паю, єш, гл. = Обшарпати.
Оша́тний, а, е. Нарядный, хорошо одѣтый. Дивітесь, люде добрі, який я зодягний та ошатний. Г. Барв. 346.
Оша́тно, нар. Нарядно. Хоч не ошатно, та здатно. Ном. № 11251.
Ошахра́ти, ра́ю, єш, гл. = Обшахрати. О. 1861. VI. 76. Мислить все когось ошахрать. О. 1861. VI. 75.
Ошахрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Ошахрати.
О́шварь, рю, м. = Обаполокъ. Желех.
Ошеле́ст, сту, м. = Ожелест. Вх. Уг. 256.
Ошемо́ніти, нію, єш, гл. Лишиться сознанія. Мене як ударили, то я ошемонів. Екатериносл.
Ошепу́лити, лю, лиш, гл. Оглушить ударомъ. Та він його дрюком як ошепулив — то довгенько таки попослухав чмелів. Кіев. у.
Ошеше́литися, люся, лишся, гл. Оборваться и упасть съ высоты. Лохвиц. у.
Ошиба́ти, ба́ю, єш, гл. Страх ошиба́є (кого́). Дѣлается страшно (кому). О. 1862. VII. 40. Страх мене ошибав, про таке думаючи. Г. Барв. 298.
Оши́йник, ка, м. Подзатыльникъ. За кожним ступнем брав по парі ошийників, а тамті два, що вели, дали ще по одному, що аж носом запоров у сінці. Св. Л. 298.
Оши́йок, йка, м. 1) Шея сверху. Под.
