Ходови́й, а́, е́. 1) Попутный (о вѣтрѣ). Мнж. 148. 2) —ва́ ри́ба = Ходовик. В Лимані (Дніпровому) риба ходова підходить туди з моря. Черк. у.
Ходови́к, ка́, м. Рыба, идущая вверхъ по рѣкѣ метать икру. Поп. 97.
Ходови́тий, а, е. Имѣющій хорошій шагъ, поступь. Ходовитий кінь. Міус. окр.
Ходома́н, на, м. Названіе горшка въ загадкѣ: Ходив, ходив ходоман, усіх дітей годував; як упав, так пропав — ніхто його не сховав. Ном. стр. 301.
Хо́донько, ка, ж. Ум. отъ хід.
Хо́дора и хо́дором, нар. Ходнемъ. Хо́дором ходи́ти. Трястись. Як пустились танцювати, хата ходором ходить. Г. Барв. 340. Чарка й пляшка на столі ходором ходять, бо діти вовтузяться в хаті. См. еще ходити 12.
Ходу́н, на́, ходуна́й, на́ю, м. = Ходоман. Ходун, ходунай, весь мир годував: впав, пропав, ніхто й костей не поховав. Ном. стр. 301.
Ходу́ні, ходу́сі, гл. Дѣтск. ходить. Ум. Ходу́сеньки. А в ніженьки ходусеньки, а в рученьки ладусеньки. Мет. 2.
Ходу́шка, ки, ж. Снарядъ, въ которомъ пріучаютъ дѣтей ходить. Рк. Левиц.
Ходьба́, би́, ж. Ходьба. Рук не чула, несучи дитину, ноги дуже боліли од ходьби. Кв.
Ходяка, ки, ж. Въ загадкѣ: свинья. Стоїть стояка ( = дуб), на стояці висяка ( = жолудь), під стоякою ходить ходяка, у стояки просе ходяка висяки. ХС. III. 65.
Ходя́чий, а, е. 1) Ходящій. 2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь. 3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. НВолын. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.
Хожа́й, жая́, м. Мѣшокъ или котомка, которую торговцы-разносчики (щети́нники) носятъ со своими товарами на спинѣ. Вас. 190.
Хожа́лий, а, е. Привыкшій къ ходьбѣ, неутомимый въ ходьбѣ. Вх. Зн. 76.
Хожда́ти, да́ю, єш, гл. = Ходити. Настави нас путями благими хождати. Чуб. I. 173.
Хо́ження, ня, с. Хожденіе.
Хо́жувати, жую, єш, гл. Хаживать. Хожували пани в гори. Вх. Зн. 76.
Хоз, зу, м. Родъ сафьяна. Пятигор. окр.
Хозо́вий, а, е. При разрѣзываніи выдѣланной кожи по ширинѣ ея хозо́ва фашія — полоса задняя съ хвоста. Вас. 158.
Хозя́ін, на, м. и пр. = Хазяїн и пр.
Холе́ра, ри, ж. 1) Холера. Вони з холери повмірали. Шевч. 2) Раст. Xanthium spinosum L. ЗЮЗО. I. 141. См. Холерний 2.
Холе́рний, а, е. 1) Холерный. 2) Холе́рна трава́. = Холера 2. ЗЮЗО. I. 141.
Холзки́й, а, е = Ховзкий. У Марисі холзкий двір. Гол. II. 657.
Холиба́ти, ба́ю, єш, гл. Колыхать. Щось так ніби рантух над головов мені холибає.... А все то висше, то низше мені понад голову. ЕЗ. V. 214.
Холі́ва, ви, ж. ? Низові холіви запорозькі. К. ЦН. 203.
Холі́ра, ри, ж. = Холера. ЕЗ. V. 85.
Холіта́ти, та́ю, єш, гл. = Хитати. Вх. Зн. 76.
Холіта́тися, та́юся, єшся, гл. = Хитатися. Вх. Зн. 76.
Хо́лод, ду, м. Холодъ. Холод не свій брат. Ном. № 647. Ми більше на холоді буваємо, та все горе добуваємо. Ном. № 1300. Приня́ти хо́лоду. Намерзнуться. Приня и й холоду, й голоду. Ном. № 1539. Нагна́ти хо́лоду. Нагнать страху. О. 1862. IX. 66. Хо́лодом бере́. Знобитъ. Ум. Холоди́ще. Ох і холодище сьогодні! аж земля репається. Васильк. у.
Холоде́ць, дцю́, м. 1) Студень (кушанье). А дзус холодцю їсти. Ном. № 4744. 2) Окрошка, ботвинья (кушанье). 3) Раст. Спаржа, Asperagus temiifolius.
Холоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Холодить, охолаживать. Котл. Ен. III. 35. Ні гріє, ні холодить. Ком. II. 53. Треба хати холодити. Ном. № 10286.
Холоді́ти, ді́ю, єш, гл. = Холонути. Вода через те холодіє. Дещо.
Холодкува́тий, а, е. Тѣнистый. Холодкуваті сади. Славяносерб. у.
Холо́дна, но́ї, ж. Помѣщеніе для арестованным при полицейскомъ участкѣ, при волостныхъ судахъ и пр. От його привезли, да й у холодну. Рудч. Ск. I. 76.
Холодне́ча, чі, ж. Стужа, сильный холодъ. У хаті така холоднеча, що аж вовки виють. Мир. ХРВ. 58. Заціпило мені від холоднечі. К. ХП. 51.
Холодне́чка, ки, ж. Холодъ. А нащо мені лягати? — каже чорт, — я хати змалку не знаю. — А в холоднечку ж як? —
