Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/981

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Котл. Ен. IV. 44. Фыркнуть отъ смѣха. Сим. 192.

Чміль, чмеля́, м. Шмель. Чмелі гудуть. Ном. № 11760. Слу́хати чмелів. Лежать на землѣ отъ удара. Сердешний об землю упав, чмелів довгенько дуже слухав. Котл. Ен. II. 24. Ум. Чме́лик. Летить чмелик. Рудч. Ск. I. 118.

Чмовх, ха, м. Поползень, Sitta europaea. Вх. Лем. 483.

Чмо́вхальниця, ці, ж. Трепалка. Угор.

Чмо́вхати, хаю, єш, гл. Трепать во второй разъ (ленъ, пеньку): Угор.

Чмо́вхачка, ки, ж. = Чмовхальниця.

Чмок и пр. = Цмок и пр.

Чмола́, ли́, ж. Насѣк. Xylocopa violacea. Вх. Пч. I. 8.

Чмо́ркати, каю, єш, гл. = Чв'якати 2. Їдеш по багні, а вода чморкає. Вх. Зн. 81.

Чмо́ркнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ чмо́ркати. Чморкнула вода. Вх. Зн. 81.

Чмурь, ря, м. Сморчокъ (грибъ). Угор.

Чмут, та, м. Проказникъ, затѣйникъ, забавникъ, мастеръ на выдумки, выдумщикъ. Грицик той, то був на все село чмут: витесать кому якого нетесаного тесана, так він зараз. Грин. II. 209.

Чму́тник, ка, м. = Чмут. Сим. 212.

Чмутови́тий, а, е. Мастеръ на выдумки. Брехенька ся довга і тесті чмутовиті иноді дуже добре росказують її своїм зятям, як ті загостюються. Ном. № 11926.

Чмутови́ха, хи, ж. Проказница, затѣйница, выдумщица. Та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала. Мкр. Н. 40.

Чмутува́ти, ту́ю, єш, гл. Проказить, шалить. Опівночі приходять парубки і лякають дівчат, перебравшися.... Пореготавшися, хлопці годі чмутувати, скидають видумки свої і в рядок сідають за стіл. Лохв. у. Въ слѣдующ. стихахъ Макаровскаго въ значеніи: ухаживать за кѣмъ, утѣшать? Или просто: шутить? Ся голубонька тряслася, рученьки ламала.... Доня й милого забула, стогне та голосить. Говорила б, так же мови у обох немає, ледві дишуть, мов не чують, голос замірає; но Тарас — козак бувалий: взявши Харитину, чмутував; умів розважить матір і дитину. Мкр. Н. 28.

Чо. Сокращенное чого (см.). Чо хочеш? Гн. II. 14.

Чоба́н, на́, м. Деревянный сосудъ для молока. Угор.

Чоба́ник, ка, м. Трясогузка, Motacilla. Вх. Зн. 81.

Чо́біт, бота, м. 1) Сапогъ. В чоботях ходить, а босі сліди знать. Ном. № 1182. Панщанні та поєдинкові: що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. Ном. № 1309. 2) мн. Свадебный обрядъ даренія женихомъ невѣстѣ сапогъ, совершаемый обыкновенно въ субботу. МУЕ. III. 88. (Черниг.). 3) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Удовів чо́біт. Раст. Viola tricolor L. ЗЮЗО. I. 141. Ум. Чобіто́к, чобіто́чок, чобото́нько, чоботе́ць. Чуб. V. 20. Чуб. III. 308. Чобітки шкапові. Рудч. Ск. I. 213. Чобіточки роззули. Грин. III. 694. Ув. Чоботи́ще.

Чобіто́к, тка́, м. 1) Ум. отъ чобіт. 2) Цвѣтокъ на чорноклині.

Чоботаре́нко, ка, м. Сынъ сапожника. К. ПС. 84.

Чоботари́ха, хи, ж. Жена сапожника.

Чобота́рь, ря́, м. Сапожникъ. Мил. 27. Шух. I. 146. Шевч. 201. Ой мій батько чоботарь, черевички полатав. Нп.

Чоботе́ць, тця́, м. Ум. отъ чобіт.

Чоботи́на, ни, ж. Сапогъ. У єдні чоботині скаче по долині. Ном. заг. № 396.

Чоботи́ще, ща, м. Ув. отъ чобіт.

Чобото́нько, ка, м. Ум. отъ чобіт.

Чоботоро́бець, бця, м. Названіе сапожника въ шутливомъ величаніи, сложенномъ на манеръ церковнаго: Величаєм тя, шевче чоботоробче, і чтем твоє шило і правило, твоє погане ремісло! Гн. II. 214.

Чоботя́, тя́ти, с. Преимущ. во мн. ч.: чоботя́та. Сапожки. Самі Кирилята шиють чоботята. Мил. 39. На червоні чоботята побиваються дівчата. Щог. В. 94.

Човг, меж., выражающее шарканіе ногами. Іде в своїх чоботищах помалу, тільки човг, човг, човг.... Константиногр. у.

Чо́вгання, ня, с. Шарканье (ногами).

Чо́вгати, гаю, єш, гл. Шаркать идя, итти медленно. Один батько зараз почує, човгає старими, але міцними ногами до колиски. Левиц. I. 355. Він оддалік ледві човгав за мною. Г. Барв. 397.

Чо́вгатися, гаюся, єшся, гл. = Човгати. Хтось у саду, мов чуже, човгається. Г. Барв. 539.

Чо́вен, вна́, м. Челнъ, лодка. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. Чо́вник, човниче́нько, чо́вничок, човно́к. Аж на морі човничок біжить,