а в човнику батенько сидить. Чуб. V. 504. Ой піду я по над береженьком, там плавае милий човниченьком. Грин. III. 676.
Чове́нце, ця, с. Ум. отъ човно.
Чо́вник, ка, м. 1) Ум. отъ човен. Зроби мені, тату, золотий човник, а срібнеє веселечко. Рудч. Ск. II. 39. 2) Ткацкій челнокъ. Въ немъ есть стержень — верете́но, — на который надѣвается шпулька съ нитками — цівка. Шух. I. 258. Стержень еще называется сват или цьвак. МУЕ. III. 19. Въ Полтавщинѣ стержень свато́к, на немъ цівка. Вас. 166. 3) Раст. Sagittaria sagittaefolia L. ЗЮЗО. I. 177. 4) мн. Чо́вники. Родъ орнамента въ вышивкѣ, бываютъ чо́вники з вирі́зуванням, з кри́льцями, з по́пиками. Чуб. VII. 427. 415. 5) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379.
Човниче́нько, ка, м. Ум. отъ човен. Грин. III. 676.
Чо́вничок, чка, м. Ум. отъ човен.
Човно́, на́, с. = Човен. Тягне дід човно стежкою, між густими лозами. Левиц. I. 126. Ум. Чове́нце. Аж тут — править мальоване човенце, править та й прибило до самого ганку, а з човенця виходить панночка. Федьк. Пов. 48. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. I. 246.
Човнови́й, а́, е́. Челночный.
Човпти́, пу́, пе́ш, гл. 1) Колотить, бить. Човпуть його, мов дурного. Ном. № 6217. 2) Твердить, повторять одно и то-же. Чоловік одно човпе. Чуб. II. 538. Все човпеш, що ти зав'язав мені світ. Левиц. Пов. 77. 3) Плестись, тащиться. Човпе старий селом. Драг. 179.
Човпти́ся, пу́ся, пе́шся, гл. Толочься, возиться съ чѣмъ. А старий усе човпеться по надвіррю. НВолын. у. Ой на дворі чорна хмара в'ється, а під вікном колядник човпеться. Чуб. III. 425. Вона все човпеться коло чого небудь. Драг. 172.
Чого́. 1) Род. пад. мѣст. що. Чи не бажаєш ти чого? МВ. I. 77. 2) Какъ нар. Зачѣмъ, почему, отчего? Чого ви лаєтесь? хиба вас поле засіяно. Ном. № 9230.
Чого́кати, каю, єш, гл. Говорить часто чого́.
Чого́сь 1) Род пад. отъ щось. Дітвора змагається: чогось не поділили. МВ. I. 23. 2) Какъ нар. Отчего-то, почему-то. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко? Котл. НП. 361. Чогось обойко невеселі. МВ. II. 23.
Чок, меж. Хвать? Цапъ? Зза гори вовчок до кози: чок-чок. Чуб. V. 1146.
Чока́лка, ки, ж. Особенно злой волкъ? Той же вовк, тільки злійший над вовка. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Чо́ко, меж., выражающее стукъ сапожныхъ подковъ. Як піду я в скоки та в боки.... а підківки тільки чоко, чоко, чоко, чоко! О. 1861. XI. Кух. 25.
Чола́к, ка, м. У кожевниковъ: кожа со лба животнаго. МУЕ. I. 69.
Чола́тий, а, е. Съ большимъ лбомъ. Желех.
Чо́лко, лика, с. Ум. отъ чоло. Кругленьке, довгеньке, на чолику лисеньке. (Заг.: гадюка). Чуб. I. 307.
Чолкувати, ку́ю, єш, гл. Выдѣлять лучшее зерно (чоло). Лубен. у. (В. Леонтовичъ).
Чо́ло, ла, с. 1) Лобъ, чело. Нікому на чолі не написано, що він. Ном. № 6139. Високе чоло гетьманське. МВ. I. Чоло́м дава́ти, оддава́ти. Привѣтствовать особымъ образомъ: хлопнувъ ладонью по протянутой ладони привѣтствуемаго, перевернуть затѣмъ его руку и поцѣловать, — обычное привѣтствіе дѣтей. Дай чолом! Ном. № 9276. Сим. 234. Старий батько сидить коло хати та вчить внука-пузанчика чолом оддавати. Шевч. 261. Вообще привѣтствовать, кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, корсунському полковнику, чолом даває. Мет. 41. Чоло́м! Привѣтствую! Здравствуйте! Чолом, вельможний пане господарю! К. ЦН. 173. Би́ти, уда́рити чоло́м. Поклониться до земли, поклониться. Вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. Би́ти чоло́м за дворо́м. Предложеніемъ могарыча добывать пропускъ поѣзду новобрачнаго въ дворъ новобрачной. МУЕ. III. 117. (Черниг.). 2) Часть очіпка, покрывающая лобъ, околышъ у очіпка. Вас. 191. 3) Фасадъ, передняя часть дома. Чолом стоїть хата. Ном. № 10287. Наняв великий двір і хати чолом на городський базар. Мкр. Г. 45. 4) Въ гуцульской церкви въ крышѣ крыла треугольный причі́лок, стоящій вертикально. Шух. I. 116, 117. 5) Передняя часть гончарной печи. МУЕ. I. 60. (Черниг.). 6) Въ срубленномъ и очищенномъ отъ вѣтвей деревѣ: тонкій конецъ его. Шух. I. 179, 181. 7) Самое лучшее, отборное. Рудч. Ск. II. 134. Вас. 203. Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть. Чільна мука, саме чоло. Каменец. у. Ум. Чільце́. Чіль-
