ляють. О. 1861. ХІ. 28. Рушники чіпляють.
Чіпля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Цѣпляться. Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164. 2) Привязываться, приставать.
Чіпна́рь, ря, м. Мундшенкъ, кравчій. Вх. Зн. 80. Угор.
Чі́пко, нар. = Чепко. Лохв. у.
Чіпо́к, пка́, м. 1) Ум. отъ чіп. 2) = Чепець 1. Бреніють жіночі чіпки, чоловічі шапки. Г. Барв. 148. Ум. Чіпо́чок, чі́пчик, чі́пчичок . Глянь, Палазю, на поріг, несуть чіпчичок либонь твій. Грин. III. 548.
Чіпо́чок, чка, м. 1) Ум. отъ чіп. 2) Ум. отъ чіпок.
Чі́пчик, ка, чі́пчичок, чка, м. Ум. отъ чіпок.
Чірєни́й, а, е = Каламутний. Чірєна вода. Шух. I. 81.
Чірівни́й, а, е = Червивий. ЕЗ. V. 84.
Чї́рка, ки, ж. Порода утокъ. Черк. у.
Чі́рхавий, а, е. Шершавый, шероховатый. Фр. (Желех.).
Чі́рхатися, хаюся, єшся, гл. = Чухатися. Желех.
Чістрити, рю, риш, гл. Чесать на гребнѣ пеньку, шерсть. Гол. 35, 36. 39. Шух. I. 147.
Чіт, ту, м. Четъ, четное число. Чіт чи лишка? Кв.
Чітува́тися, ту́юся, єшся, гл. Играть въ четъ или нечетъ. Орішками чітуватися. Нп.
Чіту́ра, ри, ж. Жестянка. Вх. Зн. 81.
Чіхра́тий, а, е. Косматый. Вх. Зн. 81.
Чіхра́тися, ра́юся, єшся, гл. = Чухатися. Кінь.... розчав ся чіхрати у тоту яблонь. Драг. 263.
Чі́чечка, ки, ж. Ум. отъ чічка.
Чі́чка, ки, ж. 1) Цвѣтокъ. Шух. I. 184, 18. На його могилі четверті вже чічки процвітають: і білі, і голубі, і всякі. Федьк. Пов. 44. Ой зацвіла красна чічка. Гол. IV. 489. 2) — жовта = Козельці, Ranunculus. Шух. I. 20. Ум. Чі́чечка. Гол. II. 762. См. Чи́чка.
Чічка́тий, а, е. 1) Цвѣтистый. Шух. I. 20. 2) Вышитый цвѣтными нитками. Чічкаті вишиваня. Шух. I. 245.
Чі́чник, ка, м. Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. II. 33.
Чка́тися, чка́юся, єшся, гл. = Цкати. Вх. Лем. 483.
Чке-чке-чкоу! меж. Зовъ свиней. Радомысл. у.
Чколити, лю, лиш, гл. Охотничій терминъ о собакахъ: лаять тонкимъ голосомъ, увидѣвъ звѣря. Вх. Уг. 275.
Чкурити, рю, риш, гл. Скоро бѣжать.
Чкурну́ти, ну́, не́ш, гл. Побѣжать. Рудч. Ск. I. 128. І вибравшись на добру стежку, чкурнула просто до троян. Котл. Ен. IV. 45. Пустив одного зайця, — той як чкурне в ліс. Грин. 1. 218.
Чля, нар. Прилично. Що кому чля. Ном. № 13912.
Чма́кати, каю, єш, гл. Чавкать.
Чмале́ний, а, е = Чмелений. Хмара хмару швидко гоне, грім по небу торохтить, вітер плаче, вітер стогне, дощ по вікнах порощить. Під чмалену сю незгоду мов побиті люде сплять. Сніп. 105.
Чмана́, ни́, ж. = Чмара. Полт.
Чмані́ти, ні́ю, єш, гл. Быть угорѣлымъ, угорать, одурѣвать. Після горілки днів зо три чманієш. Лебед. у.
Чмара́, ри́, ж. Призракъ, привидѣніе? У! чмарою так і лізе! Г. Барв. 33. Так і сичуться до нас, як чмара та. Г. Барв. 49.
Чмеле́ний, а, е. Ошалѣвшій? Прийшла додому, — як п'яна, мов чмелена. Мир. ХРВ. 17.
Чме́лик, ка, м. Ум. отъ чміль.
Чмель, лю, м. Раст. Helichrysum arenarium Dc. ЗЮЗО. I. 124.
Чми́га, ги, ж. = Шмига. Якось приходиться не до чмиги. Стор. II. 204.
Чмирь, рю, м. 1) Короткая шерсть, остающаяся на пестахъ послѣ валянья, сукна. Вас. 172. 2) Острый, противный запахъ. Борсук у норі такого піддав чмиру. Борз. у. 3) —ря́. Чумазый.
I. Чмих, ху, м. 1) Одинъ разъ фырканія. 2) Родъ игры, въ которой стараются разсмѣшить, а смѣяться нельзя: кто чмихне, тотъ проигралъ. Сим. 192.
II. Чмих, меж., выражающее фырканіе. Ном. № 4714.
Чми́хання, ня, с. Фырканіе.
Чми́хати, хаю, єш (и чми́шу, шеш), гл. Фыркать, пыхтѣть, дуть. Слухаю, коли корови чмишуть. О. 1861. V. 68. Чмихає, як овечка. Ном. № 13943. Нічого мені не каже, тільки чмише. Г. Барв. 288. Вже холодом чмише. Конотоп. у.
Чми́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ
