читальників дожидається тієї книжки. Левиц. Пов. 255.
Чита́ння, ня, с. 1) Чтеніе. Грин. I. 289. Яке співання, таке й читання. Ном. № 8015. 2) Считаніе. У нас пінязьки без читаня — безъ счету. Вх. Лем. 483.
Чита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Читать. Батенько йде та в листоньку читає, читаючи та жалібненько ридає. Чуб. I. 174. 2) Считать. Вх. Лем. 483.
Чита́ч, ча́, м. Читатель. К. ЧР. 100.
Чите́ць, тця́, м. = Читач. Ном. Од видавця, І.
Чич, чі, ж. = Чичва. Вх. Зн. 80.
Чичва, ви, ж. Плохое болотное сѣно. Вх. Зн. 80.
Чиче́кати, каю, єш, гл. О сорокѣ: кричать. Вх. Пч. I. 15.
Чиче́рчик, ку, м. Встрѣчено въ вар.' пѣснѣ вмѣсто черчик. Васильчику-чичерчику, посію тебе в городчику. О. 1861. XI. Св. 67.
Чичи́рк. Въ выраженіи: Ні чичи́рк. Ни гугу! ни слова! не шелохнется. Ні чичирк! і дух притаїв. Ном. № 12942.
Чичи́ркнути, ну, неш, гл. Шелохнуться, зашелестѣть. Употребл. съ отрицаніемъ. Ніщо а ні чичиркне. Лохв. у.
Чичка, ки, ж. Цвѣтокъ. Угор.
Чи́чмаря, рі, ж. Мелкій дождикъ. Мнж. 194.
Чи́чморіти, рю, риш, гл. Ѣсть много, съ жадностью. Чичморить, чичморить! Лебед. у.
Чи́шка, ки, ж. 1) = Цєшка. Черниг. у. 2) = Пучка 1. Вх. Пч. I. 15. См. Пушка.
Чі́вка, ки, ж. 1) Хохолъ, волосы спереди головы. Вх. Зн. 80 Бере го за чівку. Фр. Пр. 117. 2) мн. Чівки́. То-же, что и волоття у кукурузы. Шух. I. 100. Ум. Чі́вочка. А чорнії мої очі, чівочка гладенька. Шух. I. 198.
Чі́лка, ки, ж. = Чулко. Угор.
Чі́льний, а, е. Отборный, крупный, значительный, выдающійся. Чільне зерно. От стане він чільний господарь, богатий, маючий як пан. Млак. 102.
Чільце́, ця́, с. 1) Ум. отъ чо́ло. 2) Родъ женской головной повязки. Вх. Зн. 80.
Чімиру́ха, хи, ж. Названіе водки. Бодай тії пани жили, що гуральні становили: як би не ся чімируха, то я б згинув так, як муха. Ном. № 11659.
Чі́мка, ки, ж. Болѣе длинныя волокна овечьей шерсти. Гол. Од. 39.
Чі́мкати, каю, єш, гл. Отдѣлять болѣе длинныя волокна овечьей шерсти. Гол. Од. 39.
Чі́мхати, хаю, єш, гл. = Чухрати 1, 2, 4. Вх. Зн. 80. Чімхай до війта. Вх. Зн. 43.
I. Чіп, чопа́, м. 1) Деревянная затычка у бочки. Узялась за чіп, щоб одіткнуть. Рудч. Ск. II. 151. П'яний, як чіп. Ном. № 11740. Ходи́ти до чопа́. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. Ном. № 11701. 2) Стержень, на которомъ что либо ходить, качается или вращается (въ видѣ колышка, винта и пр.) — является частью многихъ машинъ и снарядовъ, напр. винтъ, соединяющій половинки ножницъ. Шух. I. 153. Также часть: верклюга, верстату, курительной трубки (металлическая крышка ходить на немъ), п'їл (см. п'їла). Шух. I. 187, 255, 276, 254. 3) Колышекъ въ сновалкѣ. Шух. I. 150. См. Снувавка. 4) Колышекъ, зубъ (желѣзный) въ боронѣ. Шух. I. 166. 5) Шипъ въ столбѣ для связи съ другимъ бревномъ. Уманск., Гайсин. у.у. 6) Желѣзный шипъ на мельничномъ валу. Мик. 480. Черниг. у. 7) Рыба: Aspro Zingel. Вх. Пч. II. 18. Ум. Чіпо́к, чіпо́чок, чо́пик, чопе́ць. (Харьк., Залюбовск.). В барилочку два напиточки, нема чіпочка, нема дірочки. Ном. заг. № 64.
II. Чіп, меж. = Чіпа. Лохв. у.
Чіпа, меж. Прочь, вонъ! (Преимущ. на собаку). Чіпа, чіпа в солому спати. Ном. № 11319.
Чіпа́ти, па́ю, єш, гл. Трогать. Не чіпай посліду на дорозі, бо як торкнеш, буде смердіти. Ном. № 3289.
Чіпа́тися, па́юся, єшся, гл. = Чіплятися. Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини.... ЕЗ. V. 218.
Чіпе́ць, пця́, м. 1) = Чепець 1. Русую кісоньку під чіпець. Грин. III. 548. Сидить дівка в темниці, шиє чіпець без ниці. Ном. заг. № 145. 2) = Чепчик 3. В чіпці уродився, а на посторонку згине. Ном. № 4091. 3) = Чепець 4. О. 1862. V. Кух. 39.
Чіпє, (п'я, с. ?) = Очепа. Вх. Зн. 45.
Чіпки́й, а́, е́. Прилипчивый. Віспа — чіпка хороба. Міус. окр.
Чіпля́ти, ля́ю, єш, гл. Прицѣплять, вѣшать. Ном. № 13428. Намиста чіп-
