Пампу́ха, хи, ж. = Пампух. Ум. Пампу́шка, пампу́шечка. Чуб. VII. 445. Пампушки печуть. Ном. № 4656.
Памула, ли, ж. Илъ, тина. Вх. Лем. 446. Ум. Памулка.
Памфи́ль, ля́, м. 1) Родъ карточной игры. Гуляли часто до півночі в ніска, в пари, у лави, в жгут, у памфиля, в візка і в кепа. Котл. Ен. III. 9. 2) Трефовый валетъ, старшая карта въ этой игрѣ.
Пам'ята́ння, ня, с. Память, воспоминаніе. На споминку, на вічне пам'ятання. К. Дз. 193.
Пам'ята́ти, та́ю, єш, гл. Помнить. То дався мені гетьман Хмельницький гаразд добре знати, буду його вовік пам'ятати. Мет. 395. Хто в пір'я поростає, хай на бідного пам'ятає. Ном. № 1457.
Пам'ята́тися, та́юся, єшся, гл. Помниться. Добре довго пам'ятається, а зле ще довше. Ном. № 4433.
Па́м'ятка, ки, ж. 1) Память, воспоминаніе. Приятелі їх садили тоді на пам'ятку. Греб. 360. На тобі книжку на пам'тку. Впа́сти в пам'ятку. Запечатлѣться въ памяти. Вже що вона через те заподіяла миру, того не впало мені в пам'ятку. ЗОЮР. II. 37. Се мені́ у па́м'ятку. Это мнѣ памятно. Більше всього в пам'ятку мені, як уже піп приїхав ховать. Сим. 220. 2) Подарокъ на память. 3) Поминальная книжка.
Пам'ятки́й, а́, е́ Памятливый. Пам'яткий хлопець: як прочита в книжці, то зроду не забуде. Константиногр. у.
Пам'ятко́вий, а, е. Памятный. Да́ти пам'ятко́вого. Побить, наказать такъ, чтобы помнилъ. Ох, треба тобі дати пам'яткового, щоб ти не забував свого діла. Харьк.
Пам'ятли́вий, а, е. 1) = Пам'яткий. Чуб. V. 289. Хивря пам'ятлива, не забула нічого. Мир. Пов. I. 132. Вже й виріс, а такий тобі пам'ятливий що й Господи. Левиц. I. 275. 2) Памятный, незабвенный. Україно моя мила, краю пам'ятливий. Чуб. V. 328.
Пам'ятни́й, а́, е́ = Пам'ятковий. Дав пам'ятного. Ном. № 5821.
Па́м'ятник, ка, м. Памятникъ. Левиц. Пов. 134.
Пам'яту́щий, а, е = Пам'яткий. Дай, Боже, щоб дитина була бачуща, видюща і пам'ятуща. Мил. 27.
Па́м'ять, ти, ж. 1) Память. Май ти розум, май ти пам'ять в своїй головонці. Чуб. V. 349. 2) Память, воспоминаніе. Квітчина пам'ять буде свята вовіки поміж нами. К. (Хата, IX). 3) До па́м'яти прийти́. Прійти въ память, прійти въ себя. Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла. МВ. I. 47. 4) На па́м'яті ста́ти. Припомниться. Тоді тобі усі діла на пам'яті стануть. Чуб.
Пан, на, м. 1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Ном. Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Ном. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: пано́ве. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. АД. II. 36. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? АД. II. 4. Гей, пане Потоцький! Чом у тебе и досі розум жіноцький? АД. II. 33. Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. АД. II. 71. Ой ходімо, пане брате, на той кут помалу! Мет. 85. Друзі, панове-молодцї. АД. I. 183. Правда, панове, полягла Кішки Самійла голова. АД. I. 219. Па́не добро́дію! Милостивый государь. Левч. 4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. АД. II. 5. Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. Мет. 103. „Меласю!“ каже Черевань, „чи бачиш, що тут у нас діється?“ — Бачу, бачу, пишний мій пане! К. ЧР. 49. Па́ном ді́ло жи́ти. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. Греб. 383. 2) Господь. Ой що ж мені пан Бог дав? Чуб. V. 65. 3) Родъ игры. Ив. 16, 19, 38. Ум. Пано́к, пано́чок, па́нонько.
Пана́джин, на, м. Земельное наслѣдство. Вх. Зн. 46.
Пана́с, са, м. Игра въ жмурки. Ив. 52. І у панаса грати стала, Енея б тільки уловить. Котл. Ен. I. 23.
Пана́хати, хаю, єш, гл. Разрывать, разсѣкать. Черном.
Панахи́да, ди, ж. Панихида. Прийшли на гроби, аж пан-отець уже й там і збірається правити панахиду. Кв. I. 86. Также то, что приносится на панихиду: булки, паляниці, медъ, сахаръ. За упокой
