Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/994

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дерева. Там чухра з хворосту лежала. Новомоск. у.

Чухра́н, на́, м. Машина на суконной фабрикѣ, которой расчесываютъ шерсть, состоитъ изъ валиковъ съ крючками. Рк. Левиц.

Чухра́ння, ня, с. 1) Обрубываніе вѣтвей съ дерева, обрѣзываніе листьевъ съ вѣтвей (см. чухрати 1). 2) Вѣтви, срубленныя съ дерева. Ніякого дерева я в лісі не рубав, тільки взяв чухрання та й віз. Новомоск. у. См. Чухра.

Чухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Обрубывать вѣтви, сучья на деревѣ; обрывать однимъ движеніемъ руки рядъ листьевъ на вѣтви. Вас. 147. Поставив мене чухрать гілля. Новомоск. у. 2) Разбирать овечью шерсть, очищая отъ сору. Вас. 152, 202. Ой коли б ти хазяїн, та овечки собі мав, то б я дома сиділа, вовничку чухрала. Чуб. V. 684. 3) Бить, колотить. Лупіть Рябка! — сказав, — чухрайте! Ось батіг! Г. Арт. (О. 1861. III. 82). Хомиха кожен день свого Хому чухрала. Боров. 60. 4) Бѣжать. Маркев. 34. А ну ноги на плечі та й чухрай. Ном. № 4408. Видно й хати, та далеко чухрати. Ном. № 11423. От ми базікаєм, а час, мов віл з гори чухра, його не налигаєш. Г.-Арт. (О. 1861. III. 112). 5) Объ огнѣ пожара: бистро подвигаться, охватывая. Вихопився огонь із кватирочки та й пішов чухрати все кругом. Г. Барв. 472.

Чухрі́й, рія́, м. Вшивецъ. Вх. Зн. 81.

Чу́чверіти, рію, єш, гл. Корявѣть, хирѣть. О. 1861. II. 8. Діти вже й чималі, уже б треба що й посправляти, або до школи пооддавати. Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють. Г. Барв. 283.

Чучу́га, ги, ж. = Чечуга 1. Вх. Пч. II. 18.

Чха́ти, чха́ю, єш, гл. 1) Чихать. Курище к небу донеслось, Боги в Олимпі стали чхати. Котл. Ен. V. 34. 2) Съ трудомъ итти, ѣхать, тащиться. Чхали, чхали, та на степу й ночували. Ном. № 1828. 3) Чхать мені́ на йо́го! Плевать мнѣ на него.

Чха́тися, ється, гл. безл. Чихаться. Перець м'яла, так тепер у носі крутить та чхається. Кіев. у. „Чхається!“ — Дорогу чуєш. Ном. № 11357. Доро́га чха́ється. Предстоитъ отправляться въ путь. Рудч. Чп. 28.

Чхну́ти, чхну, чхнеш, гл. Одн. в. отъ чхати. Чихнуть. Закашляв, чхнув і стрепенувся. Котл. Ен.

Чхун, на́, м. Много чихающій.

Чякра, ри, ж. = Собака = Пес, Canis familiaris. Вх. Пч. I. 16. II. 5.