Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/100

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

пола. Виросли, мов дві близниці, ніжні і хороші. Млак. 105.

Близно́, на́, с. = Блезно. Черк. у.

Близнува́тий, а, е. Покрытый рубцами. Желех.

Близню́к, ка́, м. 1) Близнец. 2) Мн. = Близнята. 3) Вол, очень похожий на того, с которым он в паре. КС. 1898. VII. 46. 4) Мн.: а) двойчанки, два соединенные вместе одной ручкой горшка. КС. 1882. IX. 459, 461; б) две деревянные посуды, тоже таким образом соединенные. Шух. I. 251. Ум. Близнючок.

Близня́, ня́ти, с. 1) Ребенок близнец. 2) Мн. Близня́та. Двойни. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там чи що, бо буде вагоніть усе близнятами. Ном. № 286. 3) Мн. = Близнюк 4 а. Kolb. I. 51. Ум. Близнятко, близняточко. ЗОЮР. I. 34.

Близо́мий, а, е = Блигомий. Близомий світ! Ном. № 11424.

Близці, ців, м. мн. То же, что и близнята, дети-двойни; также два горшка вместе. (См. Близня 3.) Вх. Лем. 392.

Бли́зче, бли́зчий = Ближче, ближчий.

Бли́зьки́й, а, е. Близкий. Сусіди близькії, вороги тяжкії. Мат. 92. Близький родич. Грин. III. 531. Ум. Близенький, близесенький.

Бли́зькість, кості, ж. Близость. Желех.

Бли́зько, нар. 1) Близко. Близько — слизько, далеко — легко. Посл. Ні бли́зько! И не подходи! Вони ну благати пана, а він — ні близько! О. 1862. I. 61. 2) Употребл. как предл. с родит. пад.: возле, подле. Чуб. III. 291. Росла калина близько озера. Чуб. V. 148. Ум. Близенько, близесенько.

Блик, меж. = Блим. Передо мною усе щось блик та блик! коли я придивляюсь, аж то гроші горять. Шейк.

Бли́кання, ня, с. 1) = Блимання 1. 2) — очи́ма = Блимання 2.

Бли́кати, каю, єш, гл. = 1) Блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. НВолын. у. 2) = Блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.

Бли́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бликати = Блимнути. Бликнув очима на мене скоса та й пішов. Черк. у. Бликнув на жінку і одвернувся до стіни. Мир. Пов. II. 77.

Бликото́ря, рі, ж. Дойная коза. О. 1862. V. Кух. 36. См. Блекотора.

Блим, меж., выражающее мерцание, появление и исчезновение света, мигание, сверкание глазами.

Бли́мавка, ки, ж. Блуждающий огонь. Желех.

Бли́мання, ня, с. 1) Мерцание, мелькание, то вспыхивание, то погасание (об огне). 2) — очи́ма. Бросание взгляда, мигание глазами, хлопание глазами.

Бли́мати, маю, єш, гл. 1) Слабо, тускло светить, мерцать, то вспыхивать, то потухать. Каганець блимав у запічку. Берд. у. 2) Мигать глазами, хлопать глазами, бросать взгляды. Тільки очима блима. О. 1862. I. 36.

Бли́мнути, ну, неш, гл. Одн. в. от блимати.

Блинда́, ди́, ж. Сильная накожная сыпь. Вх. Зн. 3.

Блинда́р, ря́, м. 1) Вол, косящий ногами. КС. 1898. VII. 46. 2) Нищий. Желех.

Блине́ць, нця́, м. = Млинець. Рудч. Ск. I. 35.

Блиск, ку, м. 1) Свет. А вже пізно, всі полягали, ніде й блиску не побачиш. Киев. у. 2) Блеск. Панна… в золотім колоссю, така — аж блиск од нєє б'є. Драг. 268. Блиск їх сяяв так, що очі засліплялись. Щог. Сл. 70.

Бли́ска, ки, ж. Трясогузка, Motacilla ripivaga. Вх. Уг. 227.

Блискавець, вця, м. Насек. светляк, Lampyris noctiluca. Блискавці літают. Вх. Лем. 392.

Блиска́вий, а, е. Блестящий, сверкающий. Як замахнувся блискавою шаблею, — тільки кров тепла зчервонила сиву хвилю Дніпрову. МВ. I. 158.

Блискави́ця, ці, ж. 1) Зарница. 2) = Блискавка 1. Ном. № 336. Грім, блискавиця, вихор… ЗОЮР. II. 40. Блиснули шаблями як блискавиця. АД. I. 23.

Блискави́чний, а, е. Молнийный, подобный молнии. Блискавичне сяйво. К. Хи. 129.

Бли́скавка, ки, ж. 1) Молния. Ном. № 336. Мет. 452. Тая буря не унімала, а все зліш громом по небу тарахтала,