да блискавкою між хмарами блискала. Макс. 2) = Блисканка. Вх. Пч. II. 13. 3) Рыба Abramis (Blicca) argyroleuca, a также вообще каждая рыба, выбрасывающаяся часто на поверхность воды. Вх. Пч. II. 18. 4) Серебряная монета в 10 крейцеров. Вх. Зн. 3. 5) Мн. Блестящие бусы серебряного и золотого цвета. Гол. Од. 71.
Блискавконо́гий, а, е. О лошадях: с ногами, быстрыми как молния, быстроногий. К. МХ. 16.
Бли́скавчин, на, не. Принадлежащий молнии. Встречено в заговоре против переполоху: Він єсть батьків і материн, і тітчин, і дядьків, і дівчачий, і стрітяний, вітряний і громовий, і блискавчин. Мил. М. 48.
Блискалка, ки, ж. Раст. Nuphar luteum. Вх. Уг. 227.
Бли́сканка, ки, ж. Птица: Motacilla. Вх. Пч. II. 12.
Бли́скання, ня, с. Сверкание.
Бли́скати, каю, єш, гл. 1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. I. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. III. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задом, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у.
Бли́скітка, ки, ж. Блестка.
Блисковий, а, е = Блискавчин? Переполохи… блискові. (Заговор). Мил. М. 50.
Блискону́ти, ну́, не́ш, гл. Сверкнуть сильно. Грім як грякне, а блискавка як блисконе! Полт. Як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледве дишемо. МВ. II. 76.
Блискоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Блестеть, сверкать. Річка ледве блискоче. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Блискотли́вий, а, е. Сверкающий, блестящий. Желех.
Блиску́чий, а, е. Блестящий. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.
Бли́снути, ну, неш, гл. 1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі. Чуб. III. 277. Блисне булавою — море закипить. Шевч. Танцюючи, блиснула оком на Антося, — ще й так любенько. Св. Л. 205. Лиш блиснув та й уже го нема. На миг показался и уж нет его. Фр. Пр. 60. 2) Упасть. І дівка блиснула в подушки зовсім, мовляють, як мерцвя. Греб. 343. Як упала, то так і блиснула на цілу хату. Ном.
Блись, меж., выражающее блеск, сверкание. Ось розгулялося і сонце з хмари блись! Греб. 376. Вона сердечна туди, сюди, блись, блись очицями. Греб. 403.
Бли́хавити, влю, виш, гл. Тратить попусту время. Желех.
Блищавка, ки, ж. Phoxinus rivularis. Вх. Уг. 227.
Блища́к, ка́, м. Светляк, Lampyris noctiluca. Вх. Пч. II. 27. (Шейк.).
Блища́ти, щу́, щи́ш, гл. Блестеть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852.
Блища́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Светить, блестеть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив наверха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ній вода блищиться. Рудч. Чп. 88. Топірці блищаться на сонці. Федьк.
Блища́чий, а, е = Блискучий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Каменец. у.
Бли́щик, ка, м. Блестка. Балт. у.
Бліди́й, а́, е́. Бледный. МВ. II. 12, 25. Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й то лиха година. Посл. Канев. у. Ум. Бліде́нький, бліде́сенький.
Блі́дість, дості, ж. Бледность. Желех.
Блі́дний, а, е = Блідий.
Блі́днути, ну, неш, гл. Бледнеть. Батько наче не добачав, як мати блідла, як Катря плакала. МВ. II. 110. Зося то червоніла, то блідла. Левиц. I. 304.
Блідоли́ций, а, е. Бледнолицый. Желех.
Блідо́та, ти, ж. Бледнота, бледность.
Блідува́тий, а, е. Бледноватый. Левиц. Кс. 5. Листя дрібчасте, як на ясенові, тільки блідуватіше. Константиногр. у.
Бліх, ха, м. 1) Беление (полотна и пр.). Вх. Лем. 392. 2) Белильня. Желех. Мали сад заводить за старим бліхом. КС. 1884. VIII. 723.
Бліха́р, ря́, м. Белильщик (полотна). Вх. Лем. 392.
