Бліхо́вня, ні, ж. = Бліх 2. Желех.
Бліхува́ння, ня, с. Беление (полотна и пр.). Желех.
Бліхува́ти, у́ю, єш, гл. 1) Белить (лен, полотно). 2) Заковывать в кандалы. Але Штолу молодого в кайдани бліхуют. ЕЗ. V. 230.
Блішити, шу, шиш, гл. = Бліхувати 1. Вх. Лем. 392.
Блішка, ки, ж. Ум. от блоха.
Блія́ти, лію́, єш, гл. = Блеяти. Там геть за лісом череда десь бліє. Федьк. I. 18.
Блони́ця, ці, ж. Круп (болезнь). Галиц.
Бло́ня, ні, ж. Часть поля. Желех.
Бло́ска, ки, ж. = Блощиця. Желех.
Блоха́, хи́, ж. 1) Блоха, Pullex irritans. Блоха кусає, а за що — не знає. Ном. № 3118. 2) Род детской игры. Ив. 54. Чуб. IV. 40. 3) — консисторська. Консисторский чиновник. Св. Л. 134.
Блоховник, ка, м. Раст. Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. I. 128.
Блохово́дниця, ці, ж. Имеющая на себе много блох (преимущественно о кошке, собаке). Лохв. у.
Блоша́нка, ки, ж. Ночная рубашка.
Блошня́, ні́, ж. соб. Блохи.
Блощи́нник, ка, м. Раст. Ledum palustre. Лв. 99. См. Блощичник.
Блощи́ця, ці, ж. Клоп. Ладона сплющив як блощицю. Котл. Ен. VI. 27. Ум. Блощичка.
Блощи́чий, а, е. Принадлежащий, свойственный клопу. Сим. 130.
Блощи́чка, ки, ж. Ум. от блощиця.
Блощи́чник, ка, м. = Блощинник. Лв. 99.
Блуд, ду, м. 1) Блуждание. Блу́дом ходи́ти. Блуждать; не знать, куда итти, что делать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люди ходять. Каменец. у. У блуд піти́. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пішла, приблудилася да й у луг темний. Чуб. V. 91. 2) Нечистая сила, сбивающая с дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було різдво, візьме землі спід ніг і посипле собі на голову. Ном. № 284. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Фр. Пр. 61. Блуд мі сі вчепив. Фр. Пр. 61. Чи ті блуд напав? Ты с ума сошел? Фр. Пр. 61. 3) Род детской игры. Ив. 27. 4) Блуд, прелюбодеяние. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. III. 141.
Блуде́ць, дця́, м. Заблудившийся. Kolb. I. 107. А в лісі, лісі, лісі недоборі блудило блудців сімсот молодців. Чуб. III. 419.
Блуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Блуждать; сбиваться с пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у. 2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137. 3) — слова́ми. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Каменец. у.
Блуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Блудити 1. Ой я в лісі не блудилась і у полі не пізнилась. Бал. 12.
Блу́дний, а, е. 1) Заблудший, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) Блудна дорога. Не та дорога, какой нужно. Блу́дними дорогами пішов. Сбился с пути (нравственно). Фр. Пр. 62.
Блу́дник, ка, м. Блудник. Желех.
Блудни́ця, ці, ж. Блудница. Вона була всесвітня блудниця з малих літ. Драг. 132.
Блу́дство, ва, с. Блуд, блудодеяние. Тогди вони зробили гріх, блудство. Гн. II. 218. Грішили, горівкою п'янчили, блуцтво провадили. Гн. II. 72.
Блудя́га, ги, об. Бродяга. От волоцюга, блудяга. Мир. ХРВ. 18. Як же ти без пашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь. Рудч. Ск. II. 161. Пішла в блудяги. Рудч. Ск. I. 175.
Блудя́жка, ки, ж. Потаскушка. Честь тоді святилась дуже, накриток карали, коси різали блудяжкам, в погріб запірали. Мкр. Н. 35.
Блудя́щий, а, е = Блудний 1. Блудящий син. Грин. III. 141.
Блукани́на, ни, ж. Блуждание, постоянное блуждание; скитальничество.
Блука́нка, ки, ж. = Блукання. Желех.
Блука́ння, ня, с. 1) Блуждание. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129.
