пок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдур. Грин. I. 60. Темним стовпом дим пішов з його бовдура. 2) Густой клуб дыма, густая туча. Фр. Пр. 63. 3) Шест, жердь у рыболовов. 4) Болван, чурбан, неотеса. Фр. Пр. 63. Стирчи́ть мов бо́вдур. Стоит, как болван. Ум. Бовдуре́ць, бо́вдурчик.
Бо́вкало, ла, с. 1) Язык у колокола. 2) Глупый болтун.
Бо́вкання, ня, с. Отрывистый звон в колокол.
Бо́вкати, каю, єш, гл. 1) Звонить отрывисто; ударять (в колокол). Бовкає дзвін у неділю. О. 1861. X. 148. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він. Ном. № 13827. 2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при ньому інший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала. Г. Барв. 152.
Бо́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бовкати. Тільки бовкне в дзвін, Ганна поперед усіх вже і в церкві. Левиц. I. 43.
Бовку́н, на́, м. 1) Вол, запряженный в одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Ні за що й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой сноп камышу. Лубен. у. 3) Танцюва́ти бовкуно́м. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкунець. Чуб. II. 543, бовку́нчик.
Бовкунча́, ча́ти, с. Маленький бовкун (см.).
Бовку́нчик, ка, м. 1) Ум. от бовкун. 2) Привеска у серьги.
Бовт, та, м. 1) Бот, ботало, снаряд, которым вспугивают рыбу: длинный шест, на конце которого прикреплен полый внутри конус со срезанным верхом, — от удара в воду этим конусом получается сильный звук. Иногда вместо конуса просто утолщение на конце шеста. Браун. 13. Вх. Пч. II. 26. Фр. Пр. 63. Ном. № 7633. Закинув рибалка сітку… і почали бовтами полохати рибу. Левиц. I. 108. Вдарю бовтом раз і вдруге, сонну рибу сполохну. Щог. В. 91. 2) Палка, лопатка для мешания растворенной извести (у каменщиков) или жидкости для дубления кожи (у кожевников). Волч. у.
Бо́втати, таю, єш, гл. Взбалтывать.
Бо́втатися, таюся, єшся, гл. Плескаться. Кільки пак років, як ви, діду, бовтаєтесь отут за рибою? Левиц. ПЙО. I. 480. Вода бовталась в криниці. Левиц. Пов. 374. Бовтається у воді.
Бовта́ч, ча́, м. = Бовт 1. Вх. Пч. II. 26.
Бо́втиця, ці, ж. 1) Подвеска к серьге. Ковтки з бовтицями. Гол. Од. 60. 2) Кисть на снурке для украшения гуцульской шляпы или верхней одежды. Гол. Од. 69, 46. 3) Металлическая цепочка, украшающая кожаный пояс гуцула. Шух. I. 127. 4) Медный кружок, род пуговицы, употребляемый (во множестве) для украшения гуцульских кожаных сумок, ремней, сбруи и пр. Шух. I. 279, 293.
Бо́втнути, ну, неш, гл. 1) Бултыхнуть, упасть в воду. Левиц. I. 495. Бовтнув, як дурень у воду. Посл. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. ЗОЮР. I. 308. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань.) Фр. Пр. 63. 2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. Ном. № 1122. От і бовтнув чорзнати що! НВолын. у.
Бовту́н, на́, м. Испорченное яйцо. НВолын. у.
Бовтю́к, ка́, м. = Бовтун. Ум. Бовтючо́к.
Бовть! меж. 1) Бултых! Бовть у воду! Чуб. II. 413. 2) Звукоподр. плеску воды.
Бог, га, м. 1) См. Біг, бога. 2) Река Южный Буг. Левч. 187. Ой за Богом, за рікою, при турецькій границі, там стояли пікінери. О. 1862. VIII. 28. (Нп.).
Богад, ду, м. В свадебном обряде то же, что и посад, место для новобрачных. Чуб. IV. 143.
Богара́дити, джу, диш, гл. Помогать материально, благодетельствовать. Я цих людей ніколи не богарадив. Екатериносл. г.
Бога́тий, а, е, богаті́ти, ті́ю, єш, гл. и пр. = Багатий, багатіти и пр.
Богда́й, сз. Дай бог! Богдай ніхто такого не діждав. МВ. I. 73. См. Бодай.
Богда́нка, ки, ж. Данная богом. Доню моя люба, моя богданко! коли ж ми тебе у хрест введемо? Сумск. у.
Богила́, ли́, ж. = Бугила. І твій барвінок хрещатий заріс богилою. Шевч.
