Бу́нька, ки, ж. Глиняный сосуд, род кувшина с узким горлышком. Прил. у.
Бура́, ри́, ж. Бурление воды. Тепер вода тихо йде коло каміння, бо мала, а як весною вода велика, то бура б'є тут. Екатериносл. у.
Буравий, а, е. Буроватый. Вх. Лем. 395.
Бура́к, ка́, м. и пр. См. Буряк и пр.
Бура́стий, а, е = Буравий. Бурастий кінь. Вх. Уг. 329.
Бурачи́нка, ки, ж. Род кушанья. З листя буракового роб'ять бурачинку. МУЕ. I. 100.
Бурачки́, кі́в, м. мн. Раст. Cuscuta epilinum. Вх. Пч. II. 81.
Бура́чник, ка, м. Раст. Borrago officinalis L. ЗЮЗО. I. 114.
Бурбуля́нка, ки, ж. Картофельный суп. Желех.
Бурда́, ди́, ж. 1) = Здирок. Вас. 157. 2) Род игры у мальчиков: попадают камешками в поставленную стоймя каменную плиту или кусок доски; выигрывает — дає́ бурду́ — сваливший плиту или доску. Шейк. Задам я тобі бурду! Задам я тебе трезвону! Шейк.
Бурде́й, де́я, м. 1) Землянка. Каменец. у. 2) Курная изба. Шух. I. 96, 111. 3) Публичный дом. Желех. Ум. Бурде́йчик.
Бурді́й, дія, м. = Бурдей 1. Ге! так се хата! Так і єсть, хата, коли хатою можна звати бурдій, що тільки дах над землею, навіть вікон не видно. Св. Л. 27.
Бурдю́г, га, бурдю́к, ка́, м. = Бордюг 1. Чуб. V. 1086. О. 1862. X. 44. Вх. Зн. 4. Їхав чоловік рябими волами та найшов бурдюг з пирогами. Ни. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. Бурдюки́ би́ти. Шалить. Ум. Бурдюжо́к. Вх. Зн. 4.
Буре́ки, ків, м. мн. Род пресных пирожков. О. 1862. V. Кух. 36. Вареники с жировыми вытопками, сваренные в жире. Мнж. 176.
Бу́рення, ня, с. Разрушение.
Бу́рий, а, е. 1) Бурый, серый. Бурий, як вовк. Фр. Пр. 130. 2) О головном уборе: в складках, в сборках. Вх. Уг. 225. 3) Сердитый, рассерженный. Фр. Пр. 130.
Бури́тель, ля, м. Нарушитель.
Бу́рити, рю, риш, гл. 1) Разрушать, ниспровергать, разорить. 2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила. 3) Волновать, возмущать. 4) Рыть. Киртиця бурит землю. Вх. Лем. 395.
Бури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Возмущаться, волноваться. 2) Безл. Собираться буре. Хмариться, буриться, — дощ буде… Pauli. I. 120.
Бури́шечка, ки, ж. Ум. от буришка.
Бури́шка, ки, ж. = Картопля. Вх. Зн. 64. Шух. I. 164. Дві річі бог для бідних сотворив: буришку та вербу. Фр. Пр. 130. Ум. Бури́шечка. Шух. I. 203.
Бурівни́к, ка, м. Раст. Centaurea scabiosa. Шух. I. 21.
Бурі́ти, рі́ю, єш, гл. Становиться бурым, буреть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. О. 1861. XI. 100. Погляну я у віконце, калина буріє. Чуб. V. 649.
Бу́рка, ки, ж. 1) Бурка. КС. 1882. XII. 592. ЗОЮР. I. 302. То ти, бурко, козака заморозила? — Я до його й не доторкалася. Ком. П. № 159. 2) Род башлыка у опанчі. Гол. Од. 18. 3) = Картопля. Фр. Пр. 130. 4) = Буря. Вх. Уг. 229. Ум. Бу́рочка.
Бу́ркало, ла, об. Ворчун, ворчунья.
Бу́ркання, ня, с. Ворчание.
Бу́ркати, каю, єш, гл. 1) Ворчать. 2) Будить.
Буркі́вка, ки, ж. Мостовая; шоссе. Одесск. у.
Бу́ркіт, коту, м. 1) Воркование. 2) Шум. Іноді тут як в казані кипить, клекоче: і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт. Св. Л. 217. 3) Ворчанье.
Буркітли́вий, а, е. Воркующий. Чи бачили сивую голубку? Сиза буркітлива. Чуб. V. 24.
Буркі́тник, ка, м. Воркующий (эпитет голубя). А на зорі б усіх збудили голубки, озвавшись до самиць, буркітники раненькі. К. Дз. 40.
Буркни́ця, ці, ж. Бревно вдоль крыши, к которому прикреплена своими верхними концами каждая пара стропил. Шух. I. 91.
Бу́ркнути, ну, неш, гл. Одн. в. от буркати 1. І муха говоруха об мені не буркне. Ном. № 4056.
Бурко́ваний, а, е. Вымощенный камнем, шоссированный. У Києві завше сухо, бо вулиці бурковані як поміст. Канев. у. Дорога… буркована. Чуб. II. 182. Гн. II. 196.
