Бу́мкати, каю, єш, гл. Извлекать басовые, густые звуки (на струнном инструменте).
Бу́нда, ди, ж. Верхняя одежда — род суконного пальто. Гол. Од. 80, 83.
Бундз, дза, м. 1) Молодой овечий творог. Шейк. Большой кусок овечьего сыру. Вх. Зн. 12. См. Будз. 2) Коротко остриженный мальчик. Желех. 3) Узел (на веревке, нитке и пр.). Вх. Лем. 395. Ум. Бу́ндзик.
Бу́ндзик, ка, м. Ум. от бундз. Во 2-м значении употребляется как прозвище для рекрутов, которых сильно стригли в прежнее время. Відобрали го до бундзиків. Фр. Пр. 129.
Бундю́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, хорохориться, петушиться, чваниться. Твоя Маруся усе щось бундючиться. О. 1861. XI. Кух. 28.
Бундю́чний, а, е. 1) Надутый, высокомерный, чванный. Не приступиш, таке бундючне. Ном. № 2470. 2) Пышный, шумный. Бундючне весілля було. НВолын. у.
Бундю́чно, нар. Высокомерно, чванно. Пішов з кімнат бундючно-грізною ходою. Котл. Ен. IV. 52.
Бундя́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387.
Бундя́чний, а, е = Бундючний Таке бундячне весілля уджигне. Котл. НП. 377.
Буні́ти, ню́, ни́ш, гл. = Бруніти. Желех.
Бункош, ша, м. = Келеф. Гол. Од. 80.
I. Бунт, ту, м. 1) Связка, пук (ниток, шелку, табаку и пр.). 2) Мн. Шесть больших струн на бандуре. КС. 1882. VII. 282. Ум. Бу́нтик, бу́нтичок.
II. Бунт, ту, м. Бунт, возмущение, мятеж. Бунт зрива́ти. Бунтоваться. Звели нам під москаля тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. АД. II. 114.
Бунтико́вий, а, е. Связанный в пуки.
Бу́нтичок, чка, м. Ум. от бунт.
Бунтівли́вий, а, е. Склонный к бунтам, мятежам, мятежный. Ваші предки бунтівливі. К. Псал. 220. Бунтівливі піддані. Мир. ХРВ. 159.
Бунтівни́й, а́, е́ = Бунтівливий. Желех.
Бунтівни́к, ка, м. Бунтовщик. К. ЧР. 411. Лихі бунтівники, перевертні щоденні. К. Псал. 177.
Бунтівни́цтво, ва, с. Мятежность, бунтовство. К. ХП. 32.
Бунтівни́ця, ці, ж. Бунтовщица, мятежница.
Бунтівни́чий, а, е. Мятежнический, принадлежащий, свойственный мятежнику. Тугі шиї бунтівничі нахилив під мене. К. Псал. 42.
Бунтува́ння, ня, с. Возмущение, непокорность, мятеж. Переказ… про Мертве море, що ніби під його водами сидять велетні за бунтування проти бога. К. Іов. 56.
Бунтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. XXIII. 5.
Бунтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Бунтоваться, возмущаться. Чого се так бунтуються народи? К. Псал. 2.
Бунча́ти, чу, чиш, гл. = Брунчати. Вх. Уг. 229.
Бунчу́жний, ного, м. Носитель гетманского бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
Бунчу́к, ка, м. Один из знаков гетманского достоинства: древко с металлическим яблоком на конце, под которым свешивался лошадиный хвост. Козаки добре зробили: бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. Мет. 398. Бунчуко́м, бунчука́ стоя́ти. Стоять вертикально? Ого, напрутив! так бунчуком (бунчука) і стоїть. Ном. № 13958.
Бунчукове́нко, ка, м. Сын бунчукового товариша. Желех.
Бунчуко́вий, а, е. 1) Относящийся к бунчуку. 2) — това́риш. Почетное звание, которым сначала украинские гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковников, а позже, с половины XVIII в., это звание стали получать, при выходе в отставку, полковники и чины полковой старшини. Б. товариші сопровождали гетмана в походе, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, без существительного: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові. Котл. Ен. III. 67.
Буня́к, ка́, м. = Джміль. Желех.
