роко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. I. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. I. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать в цене. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьяным. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти в путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́ни и пр. Делаться барином, мещанином и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. III. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будет по-нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будет. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сделаться чем. Вони… виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замуж за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I. 2) Всходить, взойти. Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80. 3) Происходить, произойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаіл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. I. 35. 4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000. 5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. I. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475. 6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотири з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черниговский уезд.
Ви́ходити, джу, диш, гл. 1) Исходить. Всі лужечки виходила. Мет. Багато світу виходила. О. 1862. V. 77. 2) Достичь, добиться хождением. Ходив три дні, та виходив злидні. Ном. № 10936. Дай руками, а не виходиш ногами. Чуб. I. 247. Три дні ходив Антосьо по селі і виходив аж три злоти. Св. Л. 40. 3) Проходить. І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш?.. Ось до якої пори виходив. Мир. ХРВ. 9.
Ви́ходитися. См. Виходжуватися.
Вихо́дитися, диться, сов. в. ви́йтися, деться, гл. безл. 1) Только несов. в. Выходить. А з дверей виходилось на один широкий ганок. Федьк. 2) Выходить, выйти, случиться. Пішли, — аж не так вийшлося. О. 1862. VI. 59.
Ви́ходько, ка, м. Выходец. Левиц. Перші к. кн. 5.
Ви́холка, ки, ж. Метель, вьюга. Константиногр. у.
Вихоло́джувати, джую, єш, сов. в. ви́холодити, джу, диш, гл. Охлаждать, охладить, выстудить.
Вихоло́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́холодитися, джуся, дишся, гл. Остывать, остыть. Константиногр. уезд.
Ви́холодити, ся. См. Вихолоджувати, ся.
Ви́холонути. См. Вихолоняти.
Вихолоня́ти, няю, єш, сов. в. ви́холонути, ну, неш, гл. Охлаждаться, охладиться, остывать, остыть. Нехай вихолоняє борщ. Волчанский уезд. Вода вихолола.
Ви́холоштати, таю, єш, гл. Выхолостить, оскопить.
Вихону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно лягнуть. Як вихоне та кобила задом, як дасть копитами в пику! Рудченко. Сказки. I. 1.
Ви́хопити, ся. См. Вихоплювати, ся.
Вихо́плювати, люю, єш, сов. в. ви́хопити, плю, пиш, гл. Выхватывать, выхватить. Оксану вихопив чуть живу. Шевч. 189.
Вихо́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́хопитися, плюся, пишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Г. Барв. 372. Вихопився, як голий з маку. Ном. № 7575. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Стор. I. 17. Рад був інший, що з душею з міста вихопивсь. К. ЧР. 357. Розпитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Стор. I. 209. Вихопився на гору. Мир. ХРВ. 274.
