Дріт не вихопився з жолобця. Шух. I. 280.
Ви́хор, хру, м. Вихрь. Крутить, як вихор на дорозі. Ном. № 3427. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667.
Ви́хорити, рю, риш, гл. Вихрить, крутиться вихрем. Вітер… рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Мир. Пов. I. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорячи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. I. 112.
Ви́хоритися, рюся, ришся, гл. Вихриться, кружиться вихрем. Завірюха крутилась, вихорилась. Мир. ХРВ. 278. (Думки) як завірюха крутились, вихорились. Мир. ХРВ. 29.
Ви́хоріти, рію, єш, гл. Выболеть. Коли б вихорів, виболів, що у мене вихилив. Ном. № 11643.
Вихоро́шуватися, шуюся, єшся, гл. Прихорашиваться, наряжаться красиво. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши, вихорошуються. Г. Барв. (О. 1861. II. 189).
Ви́хорувати, рую, єш, гл. Проболеть; выздороветь. Рудч. Чп. 246.
Ви́хоруватися, руюся, єшся, гл. Выздороветь, оправиться после продолжительной болезни. Хоруй, мила, бог з тобою, як ся вихоруєш, оженюсь з тобою. Гол. I. 105.
Ви́хрест, та, м. Принявший христианство.
Ви́хрестити, ся. См. Вихрещувати, ся.
Ви́хрестка, ки, ж. Принявшая христианство. Аф. 347.
Вихре́щувати, щую, єш, сов. в. ви́хрестити, щу, стиш, гл. Крестить, окрестить кого-либо.
Вихре́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. ви́хреститися, щуся, стишся, гл. Принимать, принять христианство.
Вихрува́ння, ня, с. Буйство, буянство. К. ПС. 134.
Вихрува́тий и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зима вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихруваті. К. Псал. 152.
Ви́хрякати, каю, єш, однов. в. ви́хрякнути, ну, неш, гл. Выхаркнуть, отплюнуть. Чуб. II. 295.
Ви́хрянути, ну, неш, гл. = Вихрякнути. Душі не вихрянуть. Ном. № 8299.
Ви́хта, ти, ж. Отработок натурою в виде добавления к условленной денежной плате (при найме земли). Вас. 205.
Вихуря́тися, ря́юся, єшся, гл. Чваниться. Змиев. у.
Ви́цабати, баю, єш, гл. Выбрать, выклюнуть. Вицабала його (зерно) птиця. Староб. у.
Ви́цвічити, чу, чиш, гл. Проучить; высечь.
Ви́цвяхувати, ую, єш, гл. Обить гвоздиками.
Ви́циганити, ню, ниш, гл. Выманить; выклянчить.
Ви́циркати, каю, єш, одн. в. ви́циркнути, ну, не́ш, гл. Выжать что-либо жидкое так, чтобы оно брызнуло струей. Вициркати молоко з цицьки; вициркати сік з зілля.
Ви́цирклювати, люю, єш, гл. Очертить круг (циркулем).
Ви́циркнути. См. Вициркати.
Ви́цитати, таю, єш, гл. Выиграть в чет и нечет. На тім стільчику можний панонько, трома яблучки підкидаючи, двома орішки та цитаючи, вицитав коня спід короля. Гол.
Ви́цідити, джу, диш, гл. 1) Выцеживать, выцедить, нацедить. О слезах: заставить пролить. Потопи сих нових фараонів у тих сльозах…, що вони вицідили з очей вдовичих та сирітських. Св. Л. 302. 2) Выпивать, выпить. Вицідили вони самотужки глек слив'янки. Кв. II. 55.
Ви́цілити, лю, лиш, гл. Попасть (при выстреле). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є. Драг. 44.
Виціло́вуватися, вуюся, єшся, гл. Целоваться. Легшенько з чужими жінками виціловуйтесь. Мир. Пов. II. 61.
Ви́цілувати, лую, єш, гл. Расцеловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. III. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.
Ви́цмоктати, кчу, чеш, гл. = Висмоктати.
Ви́цупити, плю, пиш, гл. Вытащить. Інколи вицупить риби і на дві цілих мажі. Рудч. Ск. II. 172.
Ви́цюркати, каю, єш, гл. Вытечь, вылиться. Вх. Лем. 398.
Ви́цюстрити, стрю, риш, гл. Сильно высечь (розгами).
