Вівся́ниця, ці, ж. Овсяная солома. Сим. 153.
Вівся́нка, ки. 1) = Вівсяниця. Желех. 2) Овсяная мука.
Ві́втар, ря, м. Алтарь. Боятися попа та в вівтар не йти. Ном. № 4232. Коли вівтарю служиш, з вівтаря й живися. Ном. № 10422. Ум. Вівтарик. Аф. 315.
Ві́втарик, ка, м. Ум. от вівтар.
Ві́втарний, а, е. Алтарный.
Вівто́рок, рка, м. Вторник. В понеділок перед обідом із гармати загули, а в вівторок іще раніше Уманя добули. Макс.
Вівця́, ці́, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк з'їсть. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) Мн. Род детской игры. Ив. 59. Ум. Ове́чка, ове́ченька, ове́чечка. Женуть воли із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
Вівча́р, ря́, м. Пастух овец. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Розпустив вівчар вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівча́рик.
Вівчаре́нко, ка, м. Сын пастуха овец. Аф. 315.
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. от вівча́р. 2) Род игры на свирели. 3) Бекас. Закигикала над ними чайка… висвистував вівчарик. Стор. I. 126.
Вівча́рити, рю, риш, гл. Быть пастухом овец, пасти овец. Гол. II. 456. Шух. I. 201.
Вівчари́ха, хи, ж. Жена пастуха овец. Аф. 315.
Вівчарі́вна, ни, ж. Дочь пастуха овец. Аф. 315.
Вівча́рський, а, е. Принадлежащий пастуху овец. Аф. 315.
Вівчарюва́ти, рю́ю, єш, гл. = Вівчарити. Шух. I. 53.
Ві́вчий, а, е. Овечий. Верхратський. Лем. 425.
Вігра́н, на, м. Орган. Гордий пан сидить, в віграни грає, в віграни грає, красно співає. Гол. II. 65.
Від, од, пред. От. Привів од батька коня, а від брата взяв воза. Довідавшись од почину про все. Св. Л. I. 2. Батькові од його нічого нема. Від села до села танці та музики. Нп. Зоставсь я хлопцем од батька й од матері одинадцяти год. Г. Барв. 172. Ти ляжеш од комори, а я ляжу від обори, — т. е. ты ляжешь со стороны амбара и т. д. Грин. III. 386. Употребляется від для образования сравнит. степени и тогда совсем не переводится. Єсть же і негідніші від мене. Котл. НП. Хіба ж таки я послідніший од усіх? Ном. № 2039. Од моєї Ганнусеньки кращої немає. Грин. III. 201.
Ві́да, ди, ж. Весть, слух. Хто тобі сказав? — Посилала я сороку білобоку, а вона мені принесла дві віди під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила. МВ. I. 89.
Віда́в, віда́й, нар. Вероятно, должно быть. Ой відав ти слабий, хорий. Гол. I. 82. Болить мені головонька відай же я вмру. Гол. I. 103.
Ві́дання, ня, с. 1) Знание. Левч. 48. 2) Известие, весть. Ум. Ві́даннячко. Дають віданнячко: ісховайся, Мішку. Гол. I. 176.
Ві́дати, даю, єш, (вім, віси́, вість), гл. Знать, ведать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет.
Відбабува́ти, бу́ю, єш, гл. Окончить практику (об акушерке). Пішла, відбабувала і вернулась додому. Чуб.
Відба́вити, ся. См. Відбавляти, ся.
Відбавля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відба́вити, влю, виш, гл. Убавлять, убавить, уменьшать, уменьшить.
Відбавля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відба́витися, влюся, вишся, гл. Отлучаться, отлучиться. Нікуди на сторони одбавитись. МВ. (О. 1862. I. 100).
Відбаглува́ти, лу́ю, єш, гл. Отстоять, спасти. Відбаглувати від смерті. Хотів був нашу собаку забрати, — ледве одбаглувала. Рк. Левиц.
Відбарба́рити, рю, риш, гл. Отколотить.
Відбато́вувати, вую, єш, сов. в. відбатува́ти, ту́ю, єш, гл. Отрезывать, отрезать. Відбатував шматок хліба. Так і відбатував стругом пучку.
Відбатожи́ти, жу́, жиш, гл. Отстегать кнутом.
Відбатува́ти. См. Відбатовувати.
Відбенькетува́ти, ту́ю, єш, гл. Отпировать.
Відбере́жний, а, е. С берега на море
