жить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. Греб. 400. 3) Горящий клок, уносимый ветром с пожара. Упа́в ві́хоть. Случилось несчастье, неприятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Харьк. Ум. Ві́хтик.
Віхтелити, лить, гл. безл. Віхтелить. Дует сильный ветер, буря. Вх. Лем. 399.
Віхтелиця, ці, ж. Буря, вихрь. Вх. Лем. 399. Вх. Уг. 231.
Віч-на́-віч, нар. С глазу на глаз; лицом к лицу. Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше.
Ві́че, ча, с. Вече, общественное собрание.
Вічи́стий, а, е. Вечный; долговечный. Вх. Лем. 399.
Ві́чі. См. Воко.
Ві́чко, ка, с. = Очко. Ном. № 642. Вас. 166, 186, 187. Шух. I. 256. Купи мені перстінь із зеленим вічком. Мил. 103. Ві́чками называются также отверстия между нитками редкой ткани. Шух. I. 154.
Ві́чний, а, е. Вечный. Ві́чними часа́ми. Навек, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406.
Ві́чність, ності, ж. Вечность. Ном. № 390. Продав худобу у вічність. Дати шматок кому хліба на вічність. Г. Барв. 415.
Ві́чно, нар. 1) Вечно. 2) До смерти. Якби ти не займав, то я б вічно була твоя. Рудч. Ск. II. 104.
Вічо́вий, а, е. Вечевой; общественный. Вічовий, коповий, громадський суд. К. ПС. 24.
Вічо́к, чка́, м. Ум. от вік.
Ві́шало, ла, с. Вешалка для платья. Вх. Лем. 399. Где ти, Марисю, загортина? — В коморі на вішалі. Гол. IV. 386.
Ві́шальник, ка, м. Висельник; повесившийся, удавленник. Ном. № 3799.
Ві́шальниця, ці, ж. Виселица. Мил. 53.
Ві́шання, ня, с. Вешание. Лякали вішанням хлопця, щоб пропасниця покинула. Грин. II. 315.
Ві́́шати, шаю, єш, гл. Вешать.
Ві́шатися, шаюся, єшся, гл. Вешаться.
Вішеля́к, ка, м. Повешенный. Вх. Лем. 399.
Вішта́, віштя́, меж. = Вісьта. О. 1861. X. Св. 44.
Ві́щий, а, е. Вещий. Зроби мене віщим, зроблю тебе багатим. Ном. № 5821. Коб я ві́щий тако́му! Если бы я это вперед знал! Если бы я это предвидел! Вх. Зн. 8.
Віщівни́к, ка, м. Вещун, предвестник. Бо то ворог нещасливий, віщівничок барз правдивий. Гол. I. 170. Ум. Віщівничо́к.
Ві́що, мест. Винит. падеж от що, употр. после предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо'зна й за віщо. Ном. № 3514.
Віщо́вий, а, е. Вестовой. Гуде в Латії дзвін віщовий і гасло всім к війні дає. Котл. Ен. IV. 62.
Віщува́ння, ня, с. Предвещание, пророчество.
Віщува́ти, щу́ю, єш, гл. Предвещать, предсказывать. Пугач або сич біду віщує і найпаче пожежу. Ном. № 13405.
Віщу́к, ка́, м. Вестник. Вх. Лем. 399.
Віщу́н, на́, м. Вещун, предсказатель. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Котл. НП. 365. Під бороною з залізними або осиковими зубцями можна виховать пса віщуна-ярчука. Ном. № 291.
Віщу́ха, хи, ж. Вещунья, предсказательница. Віщуха баба… пророкувала. К. ЦН. 225.
Ві́я, ві́ї, ж. Ресница. Спустила свої довгі вії на очі. Кв. I. 58. Ум. Ві́йка.
Ві́явки́, во́к, ж. мн. = Витушка. МУЕ. III. 24.
Ві́яльний, а, е. Веяльный. Ві́яльна лопа́та. Лопата, которою веют зерно.
Ві́яльник, ка, м. Веющий зерно. Аф. 351.
Ві́яльниця, ці, ж. Веялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю. Александров. у. (Залюбовск.). См. Війка.
Ві́янка, ки, ж. = Віяння 2. Аф. 351.
Ві́яння, ня, с. 1) Веяние, дуновение. 2) Провеивание хлеба.
Ві́яти, ві́ю, єш, гл. 1) Веять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Нп. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люди гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400. 2) Веять, провевать. Мо-
