вах дихає. Ном. № 2932. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой вор). Ном. № 11084. Туга коло серця як гадина в'ється. Чуб. V. 473. 2) — сліпа́ = Веретінник, Anguis fragilis. Вх. Пч. II. 16. 3) — сорока́та. Pelias praester. Шух. I. 22. 4) — чо́рна. Pelias chersea. Шух. I. 22. 5) Употребляется как бранное слово. Ум. Га́динка. Грин. I. 6; га́динонька, Мет. 251; га́диночка. Чуб. V. 434.
Гади́нник, ка, м. Раст.: a) Alchemilla vulgaris. Вх. Пч. II. 29; б) Verbascum thapsus. Лв. 102.
Га́динонька, ки, ж. Ум. от гадина.
Га́диночка, ки, ж. Ум. от гадина.
Га́дка, ки, ж. Мысль, помышление, думка. Ні думки, ні гадки. — Що хатка, то інша гадка. Взяли мене думки та гадки. Ном. № 5807. Ані га́дки. І га́дки не ма́є. И не думает вовсе; и в ус себе не дует; и не заботится. Ном. № 4991. Його лають, а він, ані гадки (а він і гадки не має). Его бранят, а он и в ус себе не дует. Не жу́риться Катерина, і гадки не має. Шевч. 67. За годинки жито помолотили й прибрали, — тепер ні гадки, — т. е. теперь и спокойны. Черн. у. Шкода́ й га́дки. Нечего и думать. Шкода й гадки, не буде нічого. Шевч. 422. Ум. Га́донька, га́дочка. Думки-гадоньки не мають. Шевч. 648. Ой почєли вівчєрики гадочки гадати, якби дати Бондарючці та у село знати. Шух. I. 205.
Гадкува́ти, ку́ю, єш, гл. Размышлять, раздумывать. Він тогди не каже нічо, лиш собі гадкуїт. Гн. II. 9.
Га́довий, а, е. Змеиный, свойственный гаду. Гадове кодло. (Бранное слово.) Енея, гадового сина, пужни по-своєму. Котл. Ен. IV. 36. Гадова свинота. Ном. № 12403.
Гадови́ще, ща, с. Змеиное гнездо, место пребывания змей. Вх. Зн. 9.
Га́донька, ки, ж. Ум. от гадка.
Га́дочка, ки, ж. Ум. от гадка.
Га́дра, ри, ж. Баба-яга, сварливая баба. Вх. Зн. 9.
Гаду́. Обыкновенно с повторением в выражении: Я (він, ти і т. д.) гаду́, гаду́. Я (он, ты и т. д.) болтаю… Гаду, гаду, а вовк суне. Ном. № 5769. Гаду, гаду, а пси в крупах. Ном. № 12949.
Гадю́к, ка, м. = Гадина. Вх. Зн. 9.
Гадю́ка, ки, ж. 1) Гадюка, Vipera berus. Вилазить гадюка та й сичить. Рудч. Ск. I. 146. Гадюк умію замовлять. Котл. Ен. III. 13. Нехай мої руці поїдять гадюці. Грин. III. 266. 2) Гадина, змея. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19. 3) Употребляется как бранное слово. Ум. Гадю́чка.
Гадю́ра, ри, ж. 1) Большая гадюка, большая змея. 2) Бранное слово. Що це ти, гадюро, робиш? Уман. у.
Гадю́цький, а, е = Гадючий. Чуб. I. 122.
Гадюча́, ча́ти, с. = Гадюченя. Ком. II, стр. 107.
Гадюченя́, ня́ти, с. Детеныш гадюки, змееныш. Гадюка й гадюченята. Ком. II. 107. Ум. Гадюченя́тко.
Гадю́чий, а, е. 1) Змеиный, гадючий. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. Гадю́че ко́дло. Змеиное гнездо. 2) Гадю́ча мо́рква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. I. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183.
Гадю́чин, на, не. Принадлежащий, свойственный гадюке. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.
Гадю́чина, ни, ж. Мясо гадюки, змеи. Ном. № 12174.
Гадю́чка, ки, ж. 1) Ум. от гадюка. 2) Гадю́чку вки́нути, впусти́ти. Сделать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив. Ном. № 9536.
Гадю́чник, ка, м. 1) Змеиное гнездо. Екатеринослав. 2) Раст. = Воронець, Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. I. 137. 3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.
Гадю́ччя, чя, с. соб. Гадюки. Тільки й видко між кущами, що гадюччя й ящірок. Щог. Сл. 123.
Гадя́, дя́ти, с. 1) Змееныш, змеиное отродье. Федьк. 2) Гадє сліпе. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24.
Га́дячий, а, е. 1) = Гадовий, гадючий. Мил. М. 48. Сім голов гадячих. Гн. I. 22. 2) Га́дяче зі́лля. Раст. Veronica chamaedrys. Вх. Пч. II. 37.
Гадь, ді, ж. = Гаддя. В хаті була всяка гадь… вужі та ящірки. Гн. II. 66. На благовіщеня гадь вилазить із землі. Фр. Пр. 59.
Гаєвий, а, е [= Гайовий.] Лесной. Желех.
