Галюва́ння, ня, с. Действие от гл. галюва́ти.
Галюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Тащить судно против воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. III. 239. 3) Пустовать, быть незанятым. Чого в тебе город галює, — хіба нема чого посадити?
Галюга, ги, ж. = II. Галиця. Вх. Зн. 13.
Галяба́рда, ди, ж. 1) Алебарда. 2) Особый вид топора. НВол. у.
Га́лява, ви, ж. Поляна в лесу; незаросшее место среди хлеба в поле. НВолын. у. На реке, пруде: незаросшее место среди тростника. (К. П. Михальчук). См. Гало, Гальовина.
Га́лявина, ни, ж. = Галява.
Галя́па, пи, ж. ? Бранное слово для женщины. Шух. I. 34.
Галяр, ру, м. = Гав'яр. Вас. 205.
Галя́ра, ри, ж. 1) = Галера. КС. 1882. XII. 505. 2) Судно для перевозки грузов. 3) Плоскодонная лодка на два весла. Вас. 157. Ум. Галя́рка. Ми у Кременчуці переїздили на той беріг галярка̀ми. Пирят. у.
Галь, лі, ж. соб. Галки. Галь на скиртах сидить. Миусск. окр.
Гальва́, ви́, ж. Мера жидкости. Гальву вина. Гол. III. 244.
Га́льма, ми, ж. = Гальмо́ 1. Вітряк крутився, бо за гальму не зав'язаний був. Змиев. у.
Гальмі́з, за, м. Отверстие в обухе топора для вставки топорища. НВол. у.
Гальмо́, ма́, с. 1) Тормоз для остановки колеса экипажа, колеса мельницы (деревянные дуги, сжимающие посредством веревки мельничное колесо, когда надо остановить его) и пр. 2) Переносно: препятствие, задержка. 3) Изян. А нічого собі шкапина, — без гальма, ні за що зганить. О. 1861. XI. Св. 49.
Гальмува́ння, ня, с. Действие тормозящего, торможение, останавливание.
Гальмува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Тормозить. Угору йду — не бичую, ізгори йду не гальмую. Мет. 460. 2) Останавливать мельничное колесо. 3) Переносно: препятствовать, задерживать. Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує. Котл. Ен. VI. 42.
Гальо́вина, ни, ж. = Галява. Лохв. у.
Гальо́н, ну, м. Галун, позумент.
Гальо́нка, ки, ж. Парчевая лента. Мн. гальо́нки. Головной девичий убор из парчевой ленты. Ромен. у. Слов. Д. Эварн.
Гам! меж. 1) Означает в детском языке: есть. Не плач, дитино, зараз будем гам. — І сам не гам і людям не дам. Грин. I. 236. 2) Означает быстро проглотить. А лисичка його гам! та й проковтнула. Рудч. Ск. II. 3.
Гам, му, м. Крик, шум. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 333.
Гамазе́й, зе́ю и зея, м. и гамазе́я, зе́ї, ж. Магазин для склада и хранения каких-либо вещей, хлеба. О. 1862. I. 62. Рушниць, мушкетів, оружжин наклали повні гамазеї. Котл. Ен. IV. 56.
Гамази́н, на, м. = Гамазея. Підпалюють гамазини з хлібом. Стор. МПр. 80.
Гамазі́й, зію, м. и гамазі́я, зії, ж. = Гамазея. Отой хліб, що в гамазії, добрі люди розібрали. Кв. П. I. 145.
Гама́ла, ли, ж. Смесь? Род кушанья? Накришили так то того, то сього, — вийшла чисто гамала, — поїли. Пирят. у. Слов. Д. Эварн.
Гамали́к, ка́, м. Задняя часть шеи. Козаки самі там пораються, а нашому брату дають оглоблею по гамалику. К. ЧР. 354.
Гамаликува́тий, а, е. Толстошей, коренастый. Гамаликуватий віл. — Народ показний, гамаликуватий. Г. Барв. 240.
Гама́н, на́, м. Кожаный мешочек для хранения табаку, карманных вещей; мошна, кошелек. Чуб. V. 919. Загубила чотири гроші з гаманом. Ном. № 12533. Десь у мене був з кулями гаман. АД. I. 173. Ум. Гамане́ць, гама́нчик. Аф. 354. «Ти курець?» — Курець, ясновельможний пане. «А є люлька й гаманець?» Рудч. Ск. II. 202. Ув. Гамани́ще, гаманя́ка.
Гамане́ць, нця́, м. Ум. от гама́н.
Гамани́ще, ща, Ув. от гама́н.
Гамано́вий, а, е. Относящийся, принадлежащий гаману.
Гама́нчик, ка, м. Ум. от гама́н.
Гаманя́ка, ки, м. Ув. от гама́н. Аф. 354.
Гама́рня, ні, ж. Металлоплавильное заведение. Полт.
Гама́рство, ва, с. Плавильное искусство, металлургия.
