Гра́бати, баю, єш, гл. 1) Гресть. Грабати сіно. Вх. Лем. 405. 2) Разгребать. На те курка грабає, щоби що виграбала. Ком. Пр. № 958.
Граба́чка, ки, ж. Работница, сгребающая сено или овес. Вх. Лем. 405.
Грабе́вно, на, с. = Грабильно. Вх. Зн. 45.
Грабельки́, льо́к, ж. мн. 1) Ум. от граблі. А ке лиш, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. Грин. II. 207. 2) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 190. 3) Народное название одной из косточек в скелете летучей мыши. Чуб. I. 55.
Грабе́льний, а, е. 1) Относящийся к граблям. 2) Грабе́льний све́рдел. Бурав для делания граблей.
Граби́лно, на, с. Ручка в граблях. Васильк. у.
Граби́на, ни, ж. 1) Граб, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Чуб. V. 1024. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. Чуб. V. 710. 2) Соб. Грабовые деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Левиц. Пов. 99. Ум. Граби́нонька. (Только к 1-му значению). У полі грабинонька тонка та висока. Чуб. V. 710.
Граби́тель, ля, м. 1) Грабитель. Бо неправедним достатком хвалиться грабитель. К. Псал. 20. 2) Сборщик податей. Борз. у.
Граби́телька, ки, ж. Грабительница. Аф. 367.
Грабі́ж, жу́, м. 1) Грабеж, ограбление. 2) Сбор податей. Радом. у.
Грабі́жка, ки, ж. = Грабіж 1. Ном. № 12026.
Грабі́жник, ка, м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатериносл. у.
Грабки́, кі́в, м. мн. 1) Род длиннозубых граблей, прикрепляемых к косе (когда косят хлеб). Коси́ти на грабки́. Косить косой с такими граблями. 2) — св. Івана. Раст. Geranium silvaticum. Вх. Пч. I. 10.
Гра́блисько, ка, с. и гра́блище, ща, с. = Грабилно. Наступив на зубки (в граблях), а граблище підвелось угору і хрусь службу по лобові. Грин. II. 207.
Граблі́, бе́ль и блі́в, ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно́, конец которого представляет развилину — розкіп, на концы которого прикреплен вало́к, а в последний вставлены зубці́. Шух. I. 166. В других местностях держівно называется гра́блисько, гра́блище, граби́лно; два другие названия: вало́к і зубки. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. Ном. № 6821. 2) Род писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Грабельки́. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати. Чуб. V. 29.
Грабо́вий, а, е. Грабовый. Чуб. V. 674. Між дубовими та грабовими гаями. Левиц. I. 203.
Грабови́тий, а, е. Корыстолюбивый, любостяжательный. Хвалить Настя свого попа: «Не грабовитий», каже. О. 1862. V. 83, 84.
Грабо́к, бка́, м. 1) Ум. от граб. 2) Пт. = Деркач, Crex pratensis. Вх. Уг. 234.
Грабо́чок, чка, м. Ум. от граб.
Грабува́ння, ня, с. 1) Грабеж. Черк. у. 2) Взятие движимости за долги. КС. 1889. VII. 670. 3) Взыскание податей.
Грабува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Грабить. 2) Брать движимость за долги. КС. 1889. III. 670.
Грабу́нок, нку, м. Грабеж. Стор. II. 185.
Грабча́к, ка́, м. 1) Молодое деревцо граба. Каменец. у. 2) Высокий, тонкий и ленивый вол. КС. 1898. VII. 46.
Гравила́т, ту, м. Раст. Geum urbanum L. ЗЮЗО. I. 124.
I. Град, ду, м. Град. Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. Іде град. Ном. № 13403. З пари робиться роса, іней, сніг, град. Ком. Р. II. 25.
II. Град, ду, м. 1) = Го́род. (Заимствовано из церк.-слав.) Чуб. I. 160. 2) Огорожа. Ой у саду, в саду-винограду, там стоїть коник коло граду. Чуб. V. 781.
Гради́на, ни, ж. Градина. Дещо. Як градини, у нього котилися сльози. Г. Барв. 508.
Градівник, ка, м. Знахарь, управляющий градом. Шух. I. 43.
Граді́ль, ля, м. Гредиль, часть плуга, в которую укрепляется чересло. Чуб. VII. 398.
Градки́, до́к, ж. мн. Ограда вокруг церкви. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
