русою косою да домаяти. Грин. III. 122. (Конопелькам) да не дали вітри да достояти, зеленому листю да домаяти. Грин. III. 122.
Доме́лювати, люю, єш, сов. в. домоло́ти, мелю́, ме́леш, гл. Домалывать, домолоть.
Домести́. См. Домітати.
Доме́ць, мця́, м. Дворец. Я чув, що у Києві домець царський строїться. Лубен. у.
Домива́ти, ва́ю, єш, сов. в. доми́ти, ми́ю, єш, гл. Домывать, домыть. Ще трохи пшениці не домила. Богодух. у.
Домива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. доми́тися, ми́юся, єшся, гл. Домываться, домыться, быть в состоянии вымыть, вымыть дочиста. Огірки збирала, а тепер рук не домиюся. Богодух. у. Невісточка так запустила діжу, що мию, мию, та й не домиюся. Богодух. у.
Домина́ти, на́ю, єш, сов. в. домня́ти и дом'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Доминать, домять, оканчивать, окончить мять. 2) Оканчивать, окончить растирать, измельчать. Доминай бо швидше перець! Киев. у. 3) Доедать, уписывать. Кухар кота лає, а він курча уминає.
Домири́ти, рю́, риш, гл. Окончить мирить.
Домири́тися, рю́ся, ришся, гл. Помириться.
До́мисел, слу, м. Догадка, предположение.
Доми́слитися. См. Домислятися.
Доми́слюватися, слююся, єшся и домисля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. доми́слитися, люся, лишся, гл. Догадываться, догадаться. Сама собі домислююсь що мені робити. Г. Барв. 234. Усяке зараз домислялось, куди вони простують. К. ЧР. 3.
Доми́ти. См. Домивати.
До́мичок, чка, м. Ум. от дім.
Домишля́тися, ля́юся, єшся = Домислятися.
Домі́в, нар. = Додо́му.
Домі́вка, ки, ж. 1) Дом — не в смысле здания, а в смысле вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Мет. 345. Чуже дитя клене-проклинає… за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. Чуб. V. 849. 2) Место жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. К. Хмельн. Ум. Домі́вонька, домі́вочка.
Домі́вни́к, ка́, м. Домочадец. І перед власними домовниками моїми. Закр.
Домі́вни́ця, ці, ж. Домочадец-женщина. Ти у нас в хаті не домівниця, нашому добру не кукібниця. Нп.
Домі́вство́, ва́, с. Дом. Там домівства повибудовувано такі, що ну! Каменец. у. Здибують мня кумове і зо мнов ся вітають, і за жену питають: «Ми то собі кумівство, — ходім трохи в домівство!» Гол. I. 216.
Домі́вський, а, е. Домашний, домовой.
Домізкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Додуматься, сообразить. Домізкувалися, що у вдови Загірної суть не один син, а іменно… два. К.
Доміркува́тися, ку́юся, єшся, гл. Додуматься. Ком. I. 48.
Домі́рний, а, е. Соразмерный. Черкас. у.
Доміта́ти, та́ю, єш, сов. в. домести́, мету́, те́ш, гл. Дометать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати.
Домліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. домлі́ти, лі́ю, єш, гл. Довариваться, довариться. М'ясо домліває.
Домня́ти, ну́, не́ш, гл. = Дом'яти.
Домо́ви́й, а, е. Домашний. Домового злодія не встережешся. Ном. № 11096. На домовій раді в гетьмана. К. ЧР. 27. Збували… скот і рухомість домовую. Мкр. Г. 62. Господа́р домо́вий. Хозяин дома. Сидять мужні жони, господарі домові. Рк. Макс. Домо́вий ді́дько. = Домовик.
Домови́к, ка, м. Домовой. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить. Ном. № 3142.
Домови́на, ни, ж. 1) Гроб. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. Ум. Домови́нка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. I. 101.
Домо́вини, вин, ж. мн. Обрядовый перед свадьбой уговор относительно числа свадебных гостей, подарков и пр. Чуб. IV. 560. Мет. 165.
