Дорогото́ва, ви, ж. Дорогая цена. Для дороготови і батька продать готові. Ном. № 10518.
Дорогоці́нний, а, е. Драгоценный. Каміння дорогоцінне. Рудч. Ск. II. 32.
Доро́гшати, шаю, єш, гл. = Дорожчати.
Доро́дний, а, е = Дорідний 2. Макс. (1849). 84.
Доро́женька, ки, доро́жечка, ки = Доріженька и пр. Ум. от дорога.
Дорожині́й, нар. Ближе дорогой, более по дороге, с руки. Я живу по цей бік села, так мені й дорожиній, якби й пайка по цей бік випала. Черниг. г.
Дорожи́ти, жу́, жи́ш, гл. Ценить.
Дорожи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. Дорожиться, дорого запрашивать. Грин. II. 333. Будьте ласкаві, не дорожіться: адже ж і горілка відрами дешевша, як квартами. Стор. I. 240.
Дорожне́та, ти, дорожне́ча, чі, ж. Дороговизна. Ото дорожнета на рибу, — не докупишся. Харьк.
Доро́жник, ка, м. Раст. Plantago lanceolata. ЗЮЗО. I. 131.
Доро́жній, я, є. Дорожный, находящийся в дороге.
Дорожня́, ні́, ж. = Дорожнета. Теперки дорожня на всім стала. Каменец. у.
Доро́жчати, чаю, єш, гл. Дорожать. Усе вже дорожшає на базарі. Черниг. у.
Дорозумі́тися, мі́юся, єшся, гл. Додуматься, сообразить, догадаться. Дещо. 32. Дорозумівся і я як зробить. Черк. у.
Дорозумо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. дорозумува́тися, му́юся, єшся, гл. ( = Дорозумі́тися). Додумываться, додуматься, сообразить. Усяке по-своєму дорозумовується. О. 1862. Х. 115. Чи ти зажурився, чи ти загадався, — хто ж би то по тобі дорозумувався? К. Досв. 149.
Доро́слий, а, е. 1) Взрослый. Вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королева. МВ. I. 136. 2) Дорослый. Доросле жито. НВолын. у.
Дороста́ти, та́ю, єш, сов. в. дорости́, ту́, те́ш, гл. Дорастать, дорасти. Ріс, ріс, не доріс, своїй неньці води не приніс. Чуб. III. 183. Дорости́ літ. Достичь совершеннолетия. Меншая сестра літ не доросла. Мет. 32.
Доруба́ти, ся. См. Дорубувати, ся.
Доруби́ти. См. Дорублювати.
Дору́блювати, люю, єш, сов. в. доруби́ти, блю́, биш, гл. Оканчивать, окончить обрубать (в шитье). Ти ще й рубця не дорубиш, я вже й звернусь. Кв.
Дору́бувати, бую, єш, сов. в. доруба́ти, ба́ю, єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, щоб не мокли на дощі. Харьк. у.
Дору́буватися, буюся, єшся, сов. в. доруба́тися, ба́юся, єшся, гл. Дорубываться, дорубиться. Сокира свого дорубається. Ном. № 4090.
Доруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. доручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить.
Доруче́ння, ня, с. Поручение.
Дорщ, щу́, м. и пр. = Дощ и пр. Грин. III. 390. Ум. До́рщик. МУЕ. III. 118.
Доса́да, ди, ж. Неприятность, досада. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3665. Ум. Доса́донька. Чуб. V. 448.
Досади́ти. См. Досаждати.
Доса́дни́й, а, е. 1) Неприятный. Досаднії звістки. Грин. III. 588. 2) Вредный. Поганому животу досадні й пироги. Харьк. Ум. Досадне́нький.
Доса́дно, нар. Неприятно. МВ. I. 24. Ум. Досадне́нько. Що в черницях добре жити, легше ділечко робити, тільки, ненько, досадненько, що в черні ходити. Грин. III. 376.
Доса́донька, ки, ж. Ум. от доса́да.
Досажда́ти, да́ю, єш, сов. в. досади́ти, джу́, ди́ш, гл. Досаждать, досадить. Скільки ворогів запеклих мені досаждають. К. Псал. 4. «Так чим же я вам досадив? ягнятко, плачучи, питає. Гліб. 34.
Досва́тати, таю, єш, гл. Досватать.
Досва́татися, таюся, єшся, гл. Досвататься до чего-нибудь.
До́свід, ду, м. Опыт. Знаючи з історичного досвіду, як уставали нації. К. ХП. 131.
Досвідча́ти, ча́ю, єш, сов. в. досві́дчити, чу, чиш, гл. 1) Свидетельствовать, посвидетельствовать, засвидетельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать, по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердечний люд терпів
