Ду́бора, нар. Дыбом. Волосся на голові дубора пішло. Стор. См. Дубала.
Ду́бочка, ки, ж. То же, что и дуб? Що під дубом та під дубочкою сидів голуб із голубочкою. Чуб. V. 1122. См. Дубонька.
Дубо́чок, чка, м. Ум. от дуб.
Дубрі́вка, ки, ж. Ум. от дуброва.
Дубрі́вний, а, е = Дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Греб. 318. Дубрівная зозуля. Гол. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими. МВ. II. 97.
Дубрі́вник, ка, м. Раст.: а) Tormentilla erecta. Лв. 102; б) Tormentilla vulgaris. Лв. 102.
Дубрі́вонька, ки, ж. Ум. от дуброва.
Дубро́ва, ви, ж. 1) Дубовый лес. Шух. I. 177. 2) = Діброва. Ум. Дубрі́вка, дубрі́вонька. На дубрівці пасу вівці, в долині не був єм. Гол. IV. 456. Зеленая дубрівонько! чого в тебе пеньку много, зеленого да ні одного? Мет. 155.
Дубро́вина, ни, ж. = Дуброва 1. Шух. I. 177.
Дубува́ти, бу́ю, єш, гл. Мерзнуть от холода. Встречено только в песне о Палие, повидимому фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сибіру мов в лузі дубує.
Дубцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Колотить, бить.
Дубча́к, ка́, м. = Дубець 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140.
Ду́бчик, ка, м. 1) Ум. от дуб. Ночувала нічку під дубчиком з тобою, козаче, голубчиком. Мил. 91. 2) Ум. от дубе́ць. Ум. Ду́бчичок.
Дуб'я́, б'я́, с. соб. Дубы. Наворочав їй повну яму дуб'я. Мнж. 4.
Дуб'я́к, ка́, м. = Дубняк? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Чуб. V. 97. Ум. Дубячо́к. Рк. Макс.
Дуб'я́нці, ців, м. мн. Род кожаных лаптей из дубленой кожи. Вх. Зн. 72.
Дуб'ячо́к, чка́, м. Ум. от дуб'як.
Дува́н, на, м. Дележ, раздел. Ум. Дуване́ць.
Дува́нити, ню, ниш, гл. Делить. Мкр. Г. 60. Орли грають, орли клекчуть, козака дуванять: чорні очі козацькії з лоба винімають. Морд. (Млр. л. сб. 112).
Дува́нитися, нюся, нишся, гл. Делиться. А інші вже за воєнні лупи татарські змагаються, як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають ними дуванитись. К. Хмельн. 65.
Дуга́, ги́, ж. Дуга — согнутая линия или согнутый дугою предмет; часть различных снарядов. Шух. I. 98, 199, 224, 225, 228, 278. Также дуга в упряжи. Ой ти старий дідуга, ізігнувся як дуга. Нп. Гне з лози дугу. Дід за дугу, а баба вже й на возі. Ном. № 5768. Ум. Ду́жка, ду́жечка.
Дуга́н, ну, м. Сорт табаку. Желех. Вх. Лем. 428.
Дуганча́к, ка́, м. = Кисет. Вх. Лем. 412.
Дуганя́р, ра́, м. Торговец табаком. Вх. Лем. 412.
Ду́да, ди, ж. Пошлина за право окрестить дитя.
Дуда́, ди́, ж. Музыкальный инструмент, род свирели. Біда як дуда: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. Заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дка, ду́дочка.
Дуда́р, ря́, м. 1) Мастер, делающий дудки. 2) Играющий на свирели. 3) Род хороводной игры. Ив. 70. Ум. Дуда́рик, дуда́рчик, дуда́ренько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Чуб. V. 1110. Доньку видала за дударчика. Гол. III. 463. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш. Чуб. V. 1143.
Дуда́ренько, ка, м. Ум. от дудар.
Дуда́рик, ка, м. Ум. от дудар.
Дуда́ритися, рюся, ришся, гл. Чваниться. Прил. у.
Дуда́рка, ки, ж. Чванливая. Вона така дударка, що і ні приступу. Прил. у.
Дуда́рський, а, е. Относящийся к дударю 1 и 2. Подай дударським рогом троїсте гасло. К. Псал. 149.
Дуда́рчик, ка, м. Ум. от дудар.
Дудва́, ви́, ж. 1) = Дудла. Вх. Лем. 412. 2) Раст.: а) Conium maculatum L. Вх. Зн. 16; б) Ghaerophyllum. Вх. Зн. 16.
Ду́дек, ка, м. 1) Название старинной польской монеты (18 коп.). 2) Пла-
