та в давней Польше арендатору от поселян при рождении детей.
Дуде́лка, ки, ж. Ум. от дудла.
Ду́ди, дуд, ж. мн. Обшлага на рукавах рубахи. Гол. Од. 13, 20. Шух. I. 153, 161.
Ду́дик, ка, м. Небольшой камешек в глине. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика з'їсть = Хай ду́лю з'їсть. Мир. ХРВ. 374.
Дуди́ло, ла, м. Пт. удод.
Дуди́на, ни, ж. Гей ти, корчмо, ти, дудине! праця моя в тобі гине. ЗЮЗО. II. 595.
Дуди́ти, джу́, ди́ш, гл. Играть на свирели. Дудить на сопілці. О. 1862. VIII. 18.
Ду́диця, ці, ж. 1) Соломинка из пшеницы или ржи для плетения шляп. Уман. у. 2) Мн. = Дуди. Гол. Од. 20, 57.
Ду́дка, ки, ж. 1) Ум. от дуда. Наші козачки танцювали під польську дудку. К. ЧР. 219. 2) Трубка. 3) Стебель, ствол растения, полый в средине. Як чорт улізе в очерет, то в котру схоче дудку грає. Стор. М. Пр. 154.
Дудко, ка, м. = Одуд. Вх. Лем. 412.
Дудла́, ли́, ж. = Дудло. Вх. Лем. 412. Ум. Дуде́лка. Вх. Уг. 237.
Дудла́вий, дудли́вий, а, е = Дуплавий. Дудлаве дерево. Вх. Лем. 412.
Ду́длик, ка, м. = Дудник. Заграй мені, дудлику, на дуду. Чуб. V. 1110.
Ду́длити, лю, лиш, гл. Пить с жадностью. Оце дудлить! аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. Як допавсь до води, так і дудлить. О. 1861. V. 70.
Дудло́, ла́, с. = Дупло. Вх. Лем. 412.
Ду́дник, ка, м. = Дудар 1 и 2. За три копи жолудики продала, а за копу дудника найняла: заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
Дудні́ти, ню́, ни́ш, гл. Гудеть, греметь, шуметь. Доков була у мамочки дівкою, то гриміла, то дудніла земля підо мною. Гол. I. 222. На довгогривця сіла і погнала… Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.
Дудо́к, дка́, м. = Одуд. Вх. Пч. 15. Який дудок — такий чубок. Ном. № 7110.
Ду́дочка, ки, ж. Ум. от дудка. 1) Маленькая свирель. Вийди, Грицю, на улицю і ти, коваленку, заграй мені у дудочку стиха помаленьку. Чуб. III. 125. Вони́ всі в одну́ ду́дочку гра́ють. Все одним заняты, все одинаковы. Грин. I. 233. 2) Трубочка. У тоненьку скляну дудочку… налиймо води і нагріймо її, то вода підійметься вгору. Дещо. 54. 3) Род танца. Алв. 21. Тут інші журавля скакали, а хто од дудочки потів. Котл. Ен. I. 23.
Ду-ду! Припев в песне. Сидить голубка і нарікає, лихого орла проклинає, що через нього пари не має: «ой ду-ду, ду-ду, як же я буду?» Нп. Ду-ду-ду, ду-ду-ду, вродилася на біду. Нп.
Дудува́тий, а, е. Имеющий толстый стебель. Дудувате жито.
Дуду́ритися, рюся, ришся, гл. Топыриться, упираться со страху. Вх. Зн. 16.
Дуж, жа, же. 1) = Дужий. Ном. № 8792. 2) Чимдуж. На сколько сил хватит. Другий раз як трісне, то чимдуж тікай у вівтар. Чуб. I. 202.
Дужа́к, ка́, м. Силач. Там і дужак отой чумак: не швидко б з моці збивсь. Лубен. у.
Ду́жатися, жаюся, єшся, гл. Бороться. Вх. Зн. 16.
Ду́же, нар. 1) Очень. Да чиста панна сина породила, да в Офлейовим місті дуже рано. Чуб. III. 328. Ні, братця, тепера дуже й дуже лучче стало нашому братові. Харьк. 2) Сильно, очень. Ой, милий друже, люблю тебе дуже. Мет. 239. І росли води, і прибували дуже на землі. К. Св. П. 1 кн. Мус. VII. 18. Його дуже вдарено. Харьк.
Дуже́нний, а, е. Очень сильный.
Ду́жень, ня, м. = Дужак. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Дуже́нький, а, е. Ум. от дужий. Довольно сильный.
Дуже́нько, нар. Ум. от дуже. Довольно сильно.
Ду́жечка, ки, ж. Ум. от дужка.
Ду́жий, а, е. 1) Сильный, мощный. Не дужий б'є, а сміливий. Ном. № 7259. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий! Шевч. 165. Ду́жий, не ду́жий зроби́ти щось. В состоянии, не в состоянии сделать что-либо. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Здоровый. Дужим не треба лікаря. Єв. Мт. IX. 12. Ум. Дуже́нький.
Дужі́нь, жені, ж. = Дужість. Вх. Зн. 16.
