Ду́жість, жості, ж. 1) Сила, мощь. 2) Здоровье.
Ду́жка, ки, ж. 1) Ум. от дуга́. 2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металлический прут, которым соединены его уши. Сим. 250. 4) У корзины — ручка, соединяющая ее бока. 5) Анат.: ключица. Терск. обл. 6) Напи́тися по ду́жку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув… Алв. 42. Ум. Ду́жечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться. Мет. 50.
Ду́жний, а, е. Дугообразный, сводообразный. Дужна стеля. Радом. у.
Ду́жо, нар. 1) Сильно, мощно. 2) Здорово.
Ду́жчати, чаю, єш, гл. 1) Делаться сильнее. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у.
Ду́жче, нар. 1) Сравн. ст. от дуже. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зимою. Ком. II. 45. Хто вище злізе, — дужче пада. Посл. 2) Громче. Кажіть дужче — не чую. Полт. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Кв. II. 233. Ум. Ду́жченько. Немного сильнее.
Дуймо́м поду́ти. Быстро побежать. Вх. Зн. 16.
Дуйни́й, а́, е́. Сильно дующий (о ветре). Дуйні вітрове, дрібні дожджове. Гол. II. 3.
Дуйну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. от дути = Дмухнути и в значении подуть, и в значении побежать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула. Гол. III. 17.
Дук, ка, м. 1) Ямка, вырытая в земле для игры, которая тоже называется дук. Ив. 14. 2) Огражденное пространство, где находится круг в виде стола, вокруг которого парни собираются с девушками весной. Мил. 59.
Ду́ка, ки, м. Князь, знатный господин, богач. ЗОЮР. I. 21. Пани й панята, дуки, княжата з'їхались труну проводжати. К. Досв. 141. Аж ніхто не радиться, не пораджається на славную Україну гуляти, тільки радяться три дуки сребраники до Насті кабачної меду да оковитої горілки підпивати: первий дука сребраника ніжинський Войтенко, а другий чернігівський Попаденко, а третій Грицько Коломієць. Мет. 383.
Дука́р, ря́, м. Богач. Такому дукареві бувши, та не зарятувать чоловіка грішми. Лубен. у.
Дука́т, та, м. 1) Червонец. От тобі сто дукатів. Рудч. Ск. II. 202. Набив дукатами гаман. К. МБ. III. 241. Як доживе було которий запорожець до великої старості, що воювати більш не здужає, то наб'є черес дукатами… да іде в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. 2) Жетон или монета, носимая женщинами на шее. Гол. Од. 22.
Дука́ч, ча́, м. 1) = Дукар. К. Псал. 22. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Мет. 449. Чужі пани дукачі держать людей до ночі. Чуб. III. 237. 2) = Дукат 2. Чуб. VII. 426. Гол. Од. 22. Сим. 10. Ум. Дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці. Шевч. 112.
Ду́ксати, саю, єш, гл. Бить, пихать кулаками в бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди. Екатериносл. у.
Дуле́вина, ни, ж. Сильно закаленная сталь. КС. 1887. III. 584. Нічого, друже, не журися: в дулевину себе закуй. Шевч. 581.
Дуле́й, ле́я, м. Подстилка или логовище, которое мостится в мокрую осень вокруг стада овец, чтобы собаки знали свое место. Отара на ніч тирлується, а круг неї по дулеях розміщаються собаки; добре як найдеться з чого поробити дулеї. О. 1862. V. Кух. 31.
Ду́лечка, ки, ж. Ум. от дуля.
Дулі́вка, ки, ж. 1) Наливка на грушах-дулях. Була й вишнівка, й тернівка, й дулівка. Кв. II. 184. Набалакавшись за дулівкою й медом, вже брався він за шапку. Стор. I. 239. 2) Род плахты. Черниг. у. Ум. Дулі́вочка. Поліз у погріб я дулівки ще вточити; дулівочка-первак така смачна була. Гліб. 44.
Ду́ло, ла, с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849). 59.
Ду́ля, лі, ж. 1) Порода груш. 2) Кукиш, шиш. Ти думаєш, дурню, що я
