Животи́на, ни, ж. 1) Живот. 2) Животное. Кінь пасся на волі округ хати. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист. К. ЧР. 248.
Животи́нник, ка, м. Гуртовщик, скупщик скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш. Греб. 406.
Животи́ння, ня, с. Внутренности. З дині треба викинути животиння. Лебед. у.
Животи́ще, ща, м. Ув. от живіт.
Животі́ти, ті́ю, єш, гл. Жить, быть живым, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Ном. № 5300. Так моїй Марусі не животіти? — аж скрикнув Наум. Кв. I. 95. Прощайся з ким хочеш: вже тобі не животіти. Рудч. Ск. I. 99.
Живото́к, тка́, живото́чок, чка, м. Ум. от живіт.
Живо́ття, тя, с. = Живіття. До живо́ття. До смерти, пожизненно. Це вже земля до живоття її буде. Новоград-Волынский уезд.
Живти́, живу́, ве́ш, гл. = Жити. Тут колись добре було живти нашим батькам, а нам уже ніколи не прийдеться живти так. Кобел. у.
Живу́чий, а, е. Живучий.
Живу́чість, чості, ж. Живучесть. Желех.
Живу́шечка, ки, ж. Живое существо. Живая живушечка на живій колодочці живе м'ясо їсть. (Заг.: дитя и грудь матери.) Ном., стр. 297, № 248.
Живу́щий, а, е. 1) Живой, живущий. Такеньки тижні сходили, що вона, живуща, була наче мертва. МВ. II. 147. Трохи одпочила стара мати недобита; живущую силу сила ночі оживила. Шевч. 615. 2) Оживляющий, животворный. Було там дерево живуще, таке, що чоловік, годуючись його овощами, не вмер би ніколи. Опат. 6. Живу́ща й зцілю́ща вода́. Сказочная живая и мертвая вода. Ох підпалив дрова, наймита спалив… углину сприснув живущою водою, — наймит знов ожив. Рудч. Ск. 109. І немощну мою душу за світ посилаю зцілющої й живущої води пошукати. Шевч. 263. 3) Вечно живой.
Живце́м, нар. Живьем. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.
Жи́вчик, ка, м. 1) Ум. от живець 2—5. 2) Резвый мальчик. Веселий (або стрибкий) як живчик. Ном. № 8470.
Жи́гавка и жи́галка, ки, ж. Крапива, Urtica dioica, — urens. ЗЮЗО. I. 140. Вх. Пч. I. 13. Жигалков напарена. Гол. IV. 530.
Жига́ло, ла, с. Железный прут для прожигания отверстий в дереве. А він як розпече жигало, так і штрика у вічі. Запаливсь купець, немов його жигалом шпигнули. Чуб. II. 666. Ум. Жига́льце.
Жига́ль, ля, м. 1) Сухая жила. Вх. Уг. 238. 2) В капустном листе: листочный нерв. Вх. Уг. 238.
Жига́льце, ця, с. Ум. от жигало.
Жигу́н, на́, м. = Джигун.
Жигу́чка, ки, ж. = Жигавка. Вас. 140.
Жидел, дла, м. Мера жидкости в Галиции. Подь до карчми, напіймеся! галву вина, жидел пива. Гол. III. 244.
Жи́жа, жі, ж. 1) Все горячее и горящее (детск. сл.). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. З огнем не жартуй, бо то жижа. Ном. 2) Возбуждение, пыл. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Лебед. у. Ум. Жи́жка.
Жижаки́, кі́в, м. мн. = Дрижаки.
Жижель, лю, м. = Жежель. Я буду в кибиточці, а він на жижелі.
Жи́жка, ки, ж. 1) Ум. от жижа. 2) Подколенок, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дрижать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задрижали. Котл. Ен. I. 20. Креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. Ном. № 14133. 3) Раст. = Жигавка. ЗЮЗО. I. 140.
Жи́жкати, каю, єш, гл. Жить, существовать. Не довго вже мені жижкати, не сьогодні — завтра смерть. Черк. у.
Жижки́й, а́, е́. Жгучий. І на жижку кропиву мороз буває. Ном. № 3825.
Жи́жло, ла, с. 1) = Жигало 2. 2) Палка, которой мешают солому, когда смалят кабана.
Жижу́ха, хи, ж. = Жерелуха.
Жизний, а, е. 1) Жизненный. 2) Плодородный, плодоносный. Жеби земля
