для телят, а также связью на воротах. Пора теля узять на жорілку. Сосн. у.
Жо́рна, рен, с. мн. См. Жорно.
Жорна́вка, ки, ж. = Жарнівка 2.
Жорні́вка, ки, ж. 1) = Жарнівка 2. 2) Часть ручной мельницы. См. Жорно. Шух. I. 261. См. Млин.
Жо́рно, на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. Рудч. Ск. I. 35. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. МВ. II. 200. Более употр. во мн.: жо́рна. Добрі жорна все перемелють. Ном. № 12015. Мав жорна, що руками хліб мелють. Чуб. II. 382. Части жо́рен: ла́би — ножки (4) поддерживающие коло́ду — толстую доску, на которой в углублении лежит спідни́к — неподвижный жернов, а на нем, в обича́йці, — поверхни́к — верхний жернов; над ним перекладина на двух столбиках (в виде буквы П), что называется кро́сна; сквозь отверстие перекладины проходит пого́нач — шест, упирающийся нижним концем в кагане́ць — круглую ямку в верхнем жернове, — погоначем вращают жернов; зерно всыпается в прого́рницю — круглую дыру в центре верхнего жернова, мука проходит мучником из-под жернова и падает в кори́то. Чтобы верхний жернов хорошо вращался на нижнем, через последний проходит железное верете́но, конец которого входит в углубление (кагане́ць) поркли́ці — полосы железа, проходящей через центр прогорниці и утвержденной концами в верхнем жернове. Шух. I. 146. В гончарских жорнах нет лаб и колоди, а камінь лежит в обичайці, над ним кросна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается в го́рло ( = прогорниця) и выходит из-под жернова жо́лобом. Шух. I. 261, 264. См. еще Млин ручний. Ум. Жоре́нця.
Жорно́вий, жорня́ний, а, е. 1) Относящийся к ручной мельнице. 2) — хліб. Хлеб из муки, смолотой на ручной мельнице. Желех.
Жорость, ті, ж. Бревно, употребляемое для связки плота. Радом. у.
Жорства́, ви́, ж. Гравий. Скрізь доріжки жорствою висипано. Черк. у.
Жорстки́й, а́, е́. Жесткий. Загортає плахту, щоб не намулив щоки об жорстку одежину. Стор. Чуб жорсткого волосся. См. Шорсткий.
Жорсто́кий, а, е. 1) Жестокий, свирепый. А первий імператор такий жорстокий був, що тільки збреши, то й голову зніме. ЗОЮР. I. 124. О, голови сліпії і жорстокі… заводите криваві чвари. К. ЧР. 299. 2) Резкий, язвительный, жесткий. Слово жорстоке воздвигає гнів. Ном. № 3300. Чи вже скінчив жорстокі речі? К. Іов. 35. 3) Страшный. Йому приснивсь сон жорстокий. Чуб. V. 768.
Жорсто́кість, кості, ж. Жестокость, свирепость.
Жорсто́ко, нар. 1) Жестоко. Помстись над дуками срібляниками, помстись над їх заступником жорстоко. К. Бай. 129. 2) Язвительно, резко.
Жо́стір, ру, м. Раст. крушина, Rhamnus cathartica. Мил. 35. ЗЮЗО. I. 133.
Жо́сть, ті, ж. Раст. Ligustrum vulgare.
Жребува́ти, бу́ю, єш, гл. Метать жребий. Поділили моє плаття, про одежу жребували. К. Псал. 52.
Жрець, жерця́, м. Жрец. Жерці і лікторі стоять. Шевч. 607.
Жри́ця, ці, ж. Жрица. А жриця Кіпріди, оргії цариця, поникла. Шевч. 605.
Жу́белиця, ці, ж. Навозный жук, Scarabeus stercorarius. Вх. Зн. 17.
Жубові́ти, ві́ю, єш, гл. Жужжать.
Жуброви́й, а, е. Зубровый. Третя трубонька та жубровая. Чуб. III. 291.
Жува́ти, жую́, є́ш, гл. Жевать. Живуть і хліб жують, постолом добро носять. Рудч. Ск. II. 43.
Жува́тися, жую́ся, є́шся, гл. Щось цей хліб не жується, — черствий. Харьк.
Жуга́ло, ла, с. = Жигало.
Жу́желитися, люся, лишся, гл. Давать нагар. Свічка… неясно горіла: знай гніт нагоряв — жужелився. Мир. ХРВ. 408.
Жу́желиця, ці, ж. Окалина, шлак. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодар.
Жу́жель, лі, ж. = Жужелиця. Земля така суха, як жужель. Радом. у.
Жу́жмитися, млюся, мишся, гл. Комкаться. Не купуйте полотна (застилати підлогу), бо воно за ногами тягнеться і жужмиться, а купіть дві плахти: розпорете та й будете застилати. Киев.
Жу́жмом, нар. Скомкавши. Так жуж-
