Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/61

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

й маточини покрива. Аф. Їде школяр на сухе, мужик у баюрі. Рудан. I. 113. Перевези мене, чоловіче, без баюру. О. 1862. IX. 35. 2) Ямка в земляном полу. В хаті… усюди баюри під ногами, — уже й не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31. Ув. Баюрище.

Баю́ристий, а, е. О дороге: обильный лужами, грязный. Баюриста дорога.

Баю́рище, ща. Ув. от баюра.

Баюс, са, м. = Баус. Вх. Лем. 390.

Баюса́тий, а, е = Баусатий. Вх. Лем. 390.

Ба́я, баї, ж. Род сукна. Я зробив собі плащ з баї. Шейк.

Ба́яння, ня, с. 1) Рассказывание (сказки). 2) Ворожба, шарлатанство. Угор.

Ба́яти, ба́ю, єш, гл. 1) Рассказывать. Фр. Пр. 26. Казали б казку, баяли б байку до самого світу. Рудч. Ск. 2) Ворожить суеверным способом, шарлатанить. Угор.

Бга́йниця, ці, ж. Женщина, делающая из теста свадебные хлебы. МУЕ. I. 116. (Полт.). См. Бгати.

Бга́льня, ні, ж. Две вбитые в землю колоды для выгибания санных полозьев. Сумск. у.

Бга́ний, а, е. Сложенный, свернутый. Бга́ний ніж. Складной нож. Шух. I. 120, 291. Бга́ний замок. Деревянный замок в дверях, отпираемый деревянным складным ключем — бга́ним ключе́м. Шух. I. 94.

Бга́нка, ки, ж. Складка. Треба перекачати рушник, а то довго лежав згорнутий та он які бганки поробились. Пирят. у.

Бга́ти, бга́ю, єш, гл. 1) Складывать, свертывать, вить. Ой не бгай гніздечка при дорозі. Нп. 2) Втискивать, впихивать, комкать. Смирний, хоч у вухо бгай. Посл. То свитинку куплю за її гроші, то запаску, то те, то се, та все в скриню і бгаю. Г. Барв. 292. 3) Делать из теста пироги, коровай и пр. Да чи мені да воду брати, а чи мені коровай бгати. Лукаш. 98. Бгайте, коровай, молодиці! Мил. Св. 24. Бгати пироги. Г. Барв. 156. 4) — ковбки. Разбирать, сортировать срубленные стволы дерев. Шух. I. 180.

Бга́тися, бга́юся, єшся, гл. 1) Складываться, свертываться. 2) Скорчиваться, съеживаться. Хома в куточку бгавсь. Бор. 26.

Бгачки́й, а, е. Гибкий. Желех.

Бджі́лка, ки, ж. Ум. от бджола.

Бджілонька, бджілочка, ки, ж. Ум. от бджола.

Бджола́, ли́, ж. 1) Пчела. Употребл. также в знач.: пчёлы. Настане було літечко святе: старий коло бджоли, стара з дочкою в господі. О. 1861. VIII. 17. 2) Мн. Род игры. Ив. 48. Ум. Бджілка, бджілонька, бджілочка.

Бджоленя́та, ня́т, с. мн. Ласк. Пчелы. У нас і бджоленят тих трішечки. Кременч. у.

Бджоли́ний и бджоляни́й, а, е. Пчелиный. Аф. 296.

Бджолове́, во́го, прил. в знач. сущ. Подать с улья (в прежнее время).

Бджоляни́й. См. Бджолиний.

Бджоляни́к, ка́, м. Погреб, где зимой держат ульи с пчелами, омшаник. Сим. 139.

Бджолянкува́ти, ку́ю, єш, гл. Заниматься пчеловодством. Харьк.

Бджоля́та, ля́т, с. мн. = Бджоленята. Два млини, три плуги добрі і бджолята має. Мкр. Н. 32.

Бе, меж. 1) Детск. Выражает гадливость. Не руш того, бо то бе! Как существительное: все нехорошее. О. 1862. IX. 118. 2) Подражание крику овцы. 3) Ні бе, ні ме. Ничего не понимает. Що хоч кажи йому, а він ні бе, ні ме.

Бе! базю-бе! меж. Призыв для овец. Вх. Лем. 390.

Бебе́вхнути, ну, неш, гл. = Бебехнути. Кінь бебевхнув в пропасть. Гн. II. 26.

Бебе́сі, меж. Детск. Упасть, повалиться.

Бебе́х! меж. Звукоподражание падению или удару по чему-нибудь мягкому. От-от догнав… І бебех в могилу! Шевч.

Бе́бехи, хів, м. мн. 1) Перина, подушки. 2) Внутренности. А сто дідьків у твої бебехи та печінки! (Брань). Бебехи відбити, надсади́ти. Отбить бока. Сюди на кулаки лиш ближче, — я бебехів вам надсажу. Котл. Ен. II. 15. 3) Удары. А Хома знай його бебехами годує. Кв.

Бебе́хнути, ну, неш, гл. 1) Бросить сильно (о массивном). Як бебехнув його об землю! 2) Ударить. Ти, кае,