Бібни́к, ка, м. Трилистник.
Бібо́к, бка́, м. = Бібка. Черк. у.
Бібр, бобра́, м. Бобр. Желех.
Бібу́ла, ли, ж. Оберточная бумага. См. Бебуля.
Бібуля́стий, а, е. Похожий на бібулу. Желех.
Біб'яшок, шка, м. 1) = Бібка 1. 2) Древесная почка. Чигир. у.
Бівпу́шок, шка, м. Раст. Tussilago Farfara. Вх. Лем. 392.
Біг и бог, бо́га, м. 1) Бог. Чоловік стріляє, а біг кулі носить. Ном. № 83. Біг богом, а люди людьми. Посл. Як ось знечев'я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. I. 44. В се врем'я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19. 2) Икона, образ. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. III. 440. 3) Старий бог ? Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить… Вже до воріт, за двір… — говорится о важности ухода уходящего лица. Сим. 228. 4) Скляни́й бог. Водка, штоф с водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до скляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203. 5) Біг-ма́, біг-ма́є. Нет, не имеется. Діточок у їх біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці біг-має. ЗОЮР. I. 6) Бігме́. Ей-богу; право. Бігме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Бігме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у. 7) Біг дав. Есть, имеется. Галиц. 8) Бо́гу роби́ти. Иносказ.: сидеть в тюрьме. Повесть «Мамай» Скальк. 9) Зна́ти бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9. 10) Бог відь. Бог весть. Ото скільки очима скинеш, бог відь колишні степи. Конот. у. 11) Своїм бо́гом зроби́ти, піти́. По-своему сделать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114. 12) Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никак не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222. 13) За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и честі казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму… не опанував. К. ЦН. 219. 14) За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестован и пр.) Мнж. 163. 15) Спасеть же біг тебе! Выражение благодарности. Котл. Ен. II. 29. 16) Коли́ вже те у бога і діялось! Бог знает, когда это и было. Сим. 223. 17) У бога. Восклицание в досаде, если чего-нибудь не находишь. Де ті ключі у бога! Сквир. у. 18) См. Бі. Ум. Богонько, богочко, біженько, біжечко, божок. Ей, богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов божок дорогою, зустрів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста… «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста». Стала дівка, ізлякалась, перед богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.
Біг, гу, м. Бег. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен.
Біга́, ги́, ж. 1) Бег, побежка. Екатериносл. у. 2) Біго́ю. Рысью. Кінь біжить бігою. Канев. у.
Бігавка, ки, ж. Понос.
Бігани́на, ни, ж. Беготня, суматоха. Левиц. I. 318. Наробив справник біганини. Каменец. у.
Бі́гання, ня, с. Бегание. І піднявсь був… гомін, бігання, крик, галас. Кв.
Біга́р, ря, м. Палка. Візьму бігар на плечі — вся моя худоба. Гол. IV. 513. См. Бигар.
Бі́гати, гаю, єш, гл. 1) Бегать. Бігає по луці. В повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи́. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Мет. 98. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Чуб. V. 908. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу. МВ. II. 112. 2) О коровах: случаться. Угор.
Бі́гатисягл. О животных: быть в периоде случки, случаться. Шух. I. 211.
Бі́глий, а, е. Бегущий. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.
Бігма́тися, ма́юся, єшся, гл. Божиться. Фр. Пр. 36. Та не бігмайся, бо гріх. Шейк.
Бігнути, ну, неш, гл. = Бігти. Драг.
