267. Бігнуть, пливуть човенцями. АД. I. 246.
Біго́висько, ка, с. Ристалище. Шейк.
Біго́м, нар. Бегом, скоро. Та біжи мені бігом, щоб одна нога тут, а друга там. Ном. № 11020.
Бі́гос, су, м. Кушанье: жареная капуста с колбасой, салом. Шейк.
Бігота́, ти́, ж. Название кошки в сказке. Мнж. 122.
Біѓти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Бежать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всех сил бежал. Котл. Ен. III. 21. 2) Быстро ехать, плыть на судне. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — ве́рхи. Ехать верхом. — з копи́та, учвал. Ехать, бежать галопом. НВолын. у. — вклус. Бежать рысью. 3) О воде, жидкостях и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бежать со света. Як розходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.
Бігу́н, на́, м. 1) Бегун, быстро бегающий, скороход. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. Гол. I. 376. 2) Ось, на которой ходит дверь, ворота и пр.: верея. КС. 1893. VII. 78. Чуб. VII. 383. Kolb. I. 60. Двері спали з бігуна. Шейк. 3) Верхний двигающийся жернов в мельнице. Вас. 183. 4) Извилистый узор, зигзаг. Волын. г.; Славяносерб. у. 5) Род колбасы. Желех. 7) Лен. Вх. Уг. 227. Ум. Бігунець, бігунчик.
Бігуне́ць, нця́, м. 1) Ум. от бігун. 2) Дитя, уже начинающее бегать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по мінутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. I. 116. 3) Род вышивки. Славяносерб. у. Ум. Бігунчик.
Бігу́нка, ки, ж. 1) = Бігавка. Чогось бігунка напала. Киев. у. 2) Трехлетняя телка, вошедшая в период половой зрелости. 3) Пуля малого калибра. Вх. Уг. 227.
Бігунки́, ків, м. мн. 1) Беговые дрожки. 2) ? Чуб. VII. 396.
Бігунці́, ців, м. мн. = Бігунки 1.
Бігу́нчик, ка, м. 1) Ум. от бігунець. 2) Мн. В загадке: сани. Бігунчики біжать, ревунчики (= воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. I. 313.
Бігу́ха, хи, ж. = Бігавка.
Бігу́чий, а, е. О воде: текучий, проточный. Грин. II. 284. Тут водиця бігучая — трохи покупайся. Грин. III. 340.
Бігу́чка, ки, ж. = Бігавка.
Бігце́м, нар. Бегом. А він бігцем, бігцем з кіньми. Каменец. у.
Бі́гці, нар. = Бігцем. В бігці бічи. Быстро бежать. Желех.
Бі́гчи, бі́чи, біжу́, жи́ш, гл. = Бігти. Желех.
Біда́, ди́, ж. 1) Беда, несчастье, горе. Від біди поли вріж та тікай. Посл. І грім біди не б'є. Посл. Він є на біді. Он в беде. Фр. Пр. 44. Тягти́ біду́ за хвіст. Бедовать, бедствовать; жить с горем и нуждою. На біду́ зійти́. Обеднеть, впасть в несчастье. Фр. Пр. 48. Біду́ бідува́ти. Переживать беду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чуб. V. 938. Од біди́ пха́ючи. Пополам с бедой. Фр. Пр. 42. 2) Бес, бесовская сила, нечто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Гн. II. 58. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під'їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. Драг. 47. 3) Плохой, недостойный уважения человек. Фр. Пр. 46. Строптивый, злой, ленивый человек. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. Фр. Пр. 43. 4) Тележка о двух колесах. Ум. Бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. I. 199. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою. Нп.
Біда́га, ги, об. = Бідаха.
Біда́к, ка́, м. Бедняк.
Біда́ка, ки, об. = Бідаха.
Біда́ха, хи, об. Бедняга, бедняжка, горемыка. Г. Барв. 76. І гостя (цапа) втришия в кошару мусять гнать. Прийшлось бідасі пропадать. Греб. Ум. Бідашка, бідашечка. Шух. I. 198. ЕЗ. V. 145.
Біда́цтво, ва, с. Бедность. Довше моє бідацтво, ніж його багацтво. Фр. Пр. 52.
Біда́цький, а, е = Бідашний. Желех.
