Біда́шечка, біда́шка, ки, ж. Ум. от бідаха.
Біда́шний, а, е = Бідолашний. Трава сніжечком біленьким припала, бідашний степ став сумувать. Греб. 387.
Бідви́ннячко, ка, с. ? Ходім до него колядувати. Чим же він нам дасть? Бідвиннячко на насіннячко. Чуб. III. 421.
Біди́ти, джу́, диш, гл. Бедствовать. Гн. II. 188. Дрібні діти мати та отак бідити… а господи милосердний! Камен. у. Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки біди́ть. Каменец. у. Нарід дуже з голоду бідив. Гн. II. 189.
Бі́дка, ки, ж. 1) Ум. от біда. 2) Тележка о двух колесах. Запріг бідку. Грин. II. 331.
Бі́дкання, ня, с. 1) Бедствование. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. К. Псал. 69. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні самі не перейдуть кудиінде. Чуб. II. 398. 2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Левиц. I. 179. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози? Мир. Пов. I. 123.
Бі́дкатися, каюся, єшся, гл. 1) Бедствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у розкоші поживе. Кв. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Черк. у. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. МВ. II. 7. Ніколи чужим лихом бідкатись. МВ. I. 47. 2) — чим. Нуждаться в чем. Козаки бідкаються пасовищами. К. Бай. 41. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хіба вже справді їм так погано? Полт. Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи. Левиц. Пов. 171.
Бідко, ка, м. Пт. Accentor alpinus. Вх. Уг. 227.
Бідкува́ти, ку́ю, єш, гл. Печаловаться о ком, о чем. А той щедрий та розкішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. II. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. I. 199.
Бідкува́тися, ку́юся, єшся, гл. = Бідкатися. А я так бідкуюся — чи вже вони поїхали, чи й досі ні. Пирят. у.
Бі́дний, а, е. 1) Бедный, неимущий. Роди, боже, на всякого долю — бідного і багатого. Чуб. III. 229. 2) Несчастливый, горемычный, бедный. Бідна моя головонька, доленька нещасна. Мет. Помер отець-ненька — я журюся: до кого ж я, бідна, пригорнуся? Чуб. V. 50. Ум. Бідненький, біднесенький. Жив тоді бідненький чоловік із жінкою. Грин. I. 71.
Бідник, ка, м. = Бідак. Вх. Уг. 227.
Бідни́ти, ню́, ни́ш, гл. Делать бедным. Біднили нас постоями. К. Досв. 115.
Біднитися, нюся, нишся, гл. Прикидываться бедным. Та вони зовсім не такі! вони тільки бідняться, а в їх грошей до чорта! Полт.
Бідни́ця, ці, ж. 1) Бедная, бедствующая, бедняжка, несчастная. Шейк. 2) Пустячная вещь? малое количество? ничтожество? Устану я у п'ятницю, помотаю сю бідницю: сюди, туди помахнула та нічого не вмотнула. Грин. III. 494. Із ми́шачу бідни́цю. Очень мало. Ном. № 7696.
Біднівство́, ва́, с. Бедная семья, бедное хозяйство. З біднівства (приймак) пристав. Фр. Пр. 55.
Бідні́сінький, а, е. Совершенно бедный.
Бі́дність, ності, ж. Бедность, убожество, нищета.
Бідні́ти, ні́ю, єш, гл. = Біднішати.
Бідні́шати, шаю, єш, гл. Беднеть, делаться беднее, приходить в нищету. Землі меншає і люди біднішають, бо ні з чого потягти. Черниг.
Бі́дно, нар. Бедно, убого. Ум. Бідненько, біднесенько. Жив чоловік бідненько. Грин. II. 163.
Бідно́та, ти, ж. 1) Бедность, убожество. 2) Соб. Бедные люди, бедняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться.
Бідночі́я, чії, ж. = Біднота. Желех.
Бідня́, ня́ти, с. Бедняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути. Федьк. I. 21. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду біднє за рученьку, біднє не веде сі. Шух. I. 202. Іде біднє в полонинку. Шух. I. 201. Біднята. Бедные люди. Вх. Уг. 227.
Бідня́га, ги об. Бедняга. Пропав на-
